Форми та технології навчання з використанням сугестопедії
Методи навчальної діяльності виявляю в її формах та технологічних особливостях. До основних форм сугестопедичного навчання відносять:
• заняття-спектакль;
• сюжетне заняття;
• концертний сеанс;
• ігрові заняття;
• лекції;
• практичні та семінарські заняття.
Заняття-спектаклі та сюжетні заняття можуть використовуватися у вищій школі при підготовці педагогів, мистецтвознавців, хормейстерів, хореографів.
Заняття-спектакль, наприклад, триває до 45 хвилин. Студенти дивляться його по телебаченню або на моніторах ПЕОМ. Головні ролі виконують професійні актори. Спектакль має розкрити сутність певної глобальної теми, яку розпочинають вивчати.
Сюжетні заняття можуть використовуватись замість занять-спектаклів. До глобальної теми, яка має вивчатись, підбирають окремі пісні, уривки із опер, балетів, спектаклів, кінофільмів, які демонструють студентам.
Концертний сеанс — це форма навчальних занять, яка у традиційній навчальній системі не зустрічається. Він може залежно від обсягу нового навчального матеріалу тривати академічну годину. Під час підготовки до активного концертного сеансу викладач добирає емоційно насичений музичний твір, з багатою мелодією і гармонією. Попередньо прослуховує його, уловлюючи зміни настрою, темпу, динаміки. Поділяє програму навчального заняття відповідно до особливостей музичного супроводу, тренує нюансування свого голосу в процесі читання відповідно до нього. Найважливіше, аби читання було якомога ближче до музичного твору. Від цього залежить глибина запам’ятовування навчального матеріалу студентами.
Поведінка викладача перед початком заняття урочиста, як до початку концерту. Спокійно вичікується звучання першої музичної теми або введення. Після встановленої цензури (дихання, паузи) починається читання навчального тексту з урочистим інтонуванням залежно від характеру музичного твору. Перш ніж сказати наступну фразу викладач уважно стежить за змінами в музиці, відповідно до них змінюючи настрій. Мажорний лад супроводжується радісним настроєм, мінорний — ліричним. Темп читання залежно від музики стає повільним, помірним чи швидким. Голос — тихим, середнім, сильним.
Педагог постійно стежить, щоб починати читання на сильний, так званий ударний час, а завершувати — наприкінці музичної фрази. Якщо це не вдається, то необхідно почекати, щоб вона скінчилася. Для цього потрібно постійно стежити за найяскравішою мелодійною лінією.
На початку заняття викладач саморелаксується, спокійно і зручно сідає в крісло. Пильнує, щоб студенти спонтанно наслідували його. Починає читати у звичайному розмовному темпі виучуваної мови (дисципліни) настільки художньо, настільки це можливо, тобто з легкою зміною в тембрі голосу, емоційною насиченістю. За таких умов музика в основному є фоном для релаксації, хоч і подається із силою звичайного концерту.
Наступного дня характер навчальних занять урізноманітнюється, вводяться елементи гри, пісні, цікавими розповідями студентів. Робота попереднього дня продовжується до повного вичерпування дидактичних одиниць, передбачених глобальною темою.
Ігрові заняття, які передбачають рольові ігри та проблемні ситуації та задачі на розвиток мислення — основна форма занять емоційно-смислового методу І.Ю.Шехтера, який вважає, що різного роду ігри, кейси, проблемні ситуації залучають у процес навчання не тільки логіко-регіональну сферу мислення, а й установки, різнобарв’я гами емоцій та переживань, що й відповідає емоційно-смисловому підходу до проблеми інтенсивного навчання, яке становить поряд з іншими складовими основу сугестопедії [49, 132].
Найкращі результати, і це відповідає вимогам КМСОНП та ECTS, сугестопедагогіка дозволяє отримати під час імітаційних ігрових занять. Головна риса таких занять — це імітація майбутньої управлінської, технологічної та практично-конструкторської діяльності. Така імітація може носити колективний характер, коли умовно враховуються функціональні зв’язки учасників гри між собою і сумісними службами. Такі заняття називаються інтерактивними. Якщо такі колективні взаємозв’язки відсутні, то імітація має індивідуальний характер, а заняття називаються неінтерактивними.
Інтерактивні ігрові заняття (interaction — англ., взаємодія, вплив один на одного) включають:
• ігрове проектування (конструювання);
• розігрування ролей;
• операційні ігри;
• проблемно-орієнтовані ігри;
• організаційно-діяльні квазіігри;
• науково-дослідні ділові ігри;
• атестаційні ділові ігри;
• навчально-педагогічні ігри;
• соціально-психологічні ігри;
Неінтерактивні ігрові заняття, як різновид неігрових активних методів навчання, включає:
• аналіз конкретних ситуацій;
• імітаційні вправи;
• рішення практичних завдань;
• круглий стіл;
• індивідуальний практикум;
• мозкова атака.
Технологія проведення ігрових занять з використанням основних елементів сегестопедагогіки висвітлено в навчально-методичній літературі [49, 122].
У вищій школі України навіть в умовах КМСОНП основними формами передачі знань студентам залишаються лекції, практичні (семінарські) та лабораторні заняття на яких педагоги-новатори успішно використовують сугестопедичні підходи, створюючи специфічні сугестивні навчальні курси. Основні структурні частини технології таких занять:
Вхідна бесіда. Її мета — формування у студентів установки на легке і приємне засвоєння нової навчальної інформації.
Досеансова фаза. Упродовж неї студенти вперше ознайомлюються з новим навчальним матеріалом.
Сеансові фаза. Складається з уже відомих активного і пасивного сеансів. Під час активного сеансу студенти, слухаючи викладача, стежать за його словами, дивлячись в заздалегідь підготовлені тексти (опорні конспекти, інтерактивні комплекси). Викладач передає навчальну інформацію у відомій інформаційній колисці (запитальна, м’яка, імперативна інтонації). Пасивний або концертний сеанс передбачає прослуховування того ж самого навчального матеріалу на тлі тихої релаксуючої музики. Сеансова фаза призначена для запам’ятовування навчального матеріалу на репродуктивному рівні.
Післясеансова фаза. Призначена для запам’ятовування навчальної інформації на конструктивному та творчому рівні і має такі структурні частини:
а) первинна розробка навчального матеріалу;
б) вторинна його розробка;
в) етюдна розробка.
Отже, сугестивний курс передбачає такі технологічні особливості:
1. Проведення під час вхідної бесіди попередньої психолого-педагогічної бесіди, завдання якої сформувати передумови для подальшого розвитку стану псевдопасивності.
2. Спеціальне формування і використання в навчальному процесі особливого функціонального стану, що забезпечує ефект гіпермнезії.
3. Прагнення до одночасного використання великої кількості різноманітних засобів психолого-педагогічного впливу, що призводить до засвоєння навчального матеріалу на творчому рівні.
Сугестопедична лекція (практичне, семінарське, лабораторне заняття) в умовах КМСОНП обов’язково передбачає глобалізацію навчального матеріалу розробку глобальних тем (тьюторські оглядові лекції тощо), які дають можливість отримати цілісне враження теми, яка вивчається.