Category Archives: релаксопедія

релаксопедія

Технологія навчання з використанням релаксопедії
У системі релаксопедичного навчання важливою є технологія його проведення. І тут на перший план виходять заняття з метою визначення ступеня навіюваності студентів. Навіюваність — саморегуляція діяльності суб’єкта навчання під впливом неусвідомлених зовнішніх дій. Розрізняють три ступені навіюваності: легконавіювальний (ЛН), середньонавіювальний (СН) та важконавіювальний (ВН).
Для визначення ступенів навіюваності викладачів та студентів використовують так звані індикаторні методики, яких є декілька.
На початку першого заняття студентам наводять декілька прикладів психологічних дослідів у ВНЗ з метою зацікавлення їх. Справжня ціль заняття не повідомляється. Сповіщається тільки, що у викладача є бажання вивчити індивідуальні особливості кожного студента. По черзі кожному студенту пропонують одну з наступних індикаторних методик [122].
Індикаторна методика №1 „Лінії”.
Студентам послідовно показують 8 відрізків стрічки паперу такої довжини: 1) 6,5 см; 2) 7,5 см; 3) 8,5 см; 4) 9,5 см; 5) 10,5 см; 6) 11 см; 7) 11 см; 8) 11 см.
Показуючи другий відрізок, викладач запитує: „Він більший від першого?” після ствердної відповіді він повторює: „Так, він більший”. Потім показує третій відрізок і знову запитує: „Він більший від другого?” після ствердної відповіді підкреслює: „Звичайно більший”. Почергово показує інші відрізки. Критичними виявляються два останні. Якщо студент стверджує, що сьомий відрізок більший від шостого, а восьмий більший від сьомого, ми констатуємо схильність студента до навіювання.
Індикаторна методика №2 „Запах”.
Студенту дають три абсолютно чистих пляшечки. Викладач впевнено заявляє, що дві пляшечки не мають запаху, а в одній був бензин. „Ваше завдання визначити, в котрій пляшечці був бензин, запах якого відчувається чітко”. До навіюваних належать студенти, які зразу ж без вагань вказують на пляшечку, у якій „був” бензин.
Індикаторна методика №3 „Міста”.
Викладач говорить: „Напишіть, будь-ласка, на листку паперу назви будь-яких чотирьох міст”. Наприклад, Київ, Донецьк, Львів, Рівне. До навіюваних належать студенти, які у своїй відповіді повторили не менше двох назв міст, запропонованих викладачем.
Індикаторна методика №4 „Падіння вперед”.
Викладач вимагає, щоб студент, який стоїть біля стіни, дивився в одну точку — на його перенісся. Доторкнувшись витягнутими руками до висків студента і дивлячись йому в очі, викладач починає навіювати: „Вас починає тягнути вперед. Ви хитаєтесь. Вас все більше і більше тягне вперед, до мене. Ви не в силах втриматися. Ви падаєте”. Вимовивши це викладач розводить руки і ледь відхиляє свій корпус назад.
Ступінь навіюваності тут констатується за швидкістю реакції студентів на зміст навіювання.
Індикаторна методика №5 „Зчеплення рук”.
Студентам пропонують зчепити кисті рук, міцно стиснути пальці, дивитися в очі викладачу. Останній говорить: „Ваші руки німіють, вони втрачають чуттєвість. Пальці все міцніше і міцніше стискуються. Я порахую до десяти — ви не зможете їх роз’єднати. Отже, раз, два. Ви втрачаєте керування руками. Три, чотири. Руки стягує. П’ять, шість. Пальці злиплися. Сім, вісім. Руки не розірвати. „Дев’ять, десять. Спробуйте розчепити. Не можете, не можете”.
Ступінь навіюваності визначають виходячи з того, як студент роз’єднує пальці: йому це важко чи він зовсім не може цього зробити.
Загальний результат навіюваності студентів визначається виходячи із наступного:
• якщо у студента із п’яти показників не менше чотирьох свідчать про легку навіюваність, то він відноситься до ЛН;
• аналогічно студенти зараховуються і до групи ВН;
• усі інші студенти зараховуються до групи СН.
Дані дослідження ступеня навіюваності студентів заносяться в табл.12.3.
Таблиця 12.3
Ступінь навіюваності студентів
№ з/п Прізвища студентів Індикаторні методики Загальний результат
№1 №2 №3 №4 №5
1. Антонюк В.П. ЛН ЛН ЛН СН ЛН ЛН
2. Білоус Д.І. ВН ВН СН ВН ВН ВН
3. Богданець С.О. ЛН ЛН ВН СН СН СН
4. Войтюк К.М. СН СН СН СН ЛН СН
5. Дудка О.О. ЛН СН СН ВН ЛН СН
Після визначення ступеня навіюваності кожного студента викладачеві доцільно ознайомитися із симптомокомплексами важко навіюваних (ВН) та легко навіюваних (ЛН) студентів, які наведені в табл.12.4.
Таблиця 12.4
Симптомокомплекси важко навіюваних та легко навіюваних людей
Важконавіюваний Легконавіюваний
Сильний тип Слабкий тип
Швидкий темп психічної діяльності Повільний тип психічної діяльності
Інтроверт Екстраверт
Висока стійкість уваги Низька стійкість уваги
Скептичний Довірливий
Нетривожний Тривожний
Впертий Податливий
Ригідний Флексобільний (гнучкий)
Необов’язковий Виконавчий
Високий потяг до самовираження Низький потяг до самовираження
Характерне творче мислення Характерне репродуктивне мислення
Потяг до самостійності в праці Намагання працювати за зразком
Ці типові риси співвідносяться з їхнім індивідуальним виявом в особистості. Виходячи із цього, в навчальній діяльності необхідно:
1. Звернути увагу на розширення репродуктивної сфери пізнання у важко навіюваних студентів і творчої — у легконавіюваних.
2. Студентом категорії ЛН слід всіляко допомагати в переборенні несміливості, невпевненості у своїх силах.
3. У студентів категорії ВН необхідно розвивати вміння і бажання бути не лише організаторами, а й виконавцями тих чи інших заходів.
Тривалість перших двох-трьох занять — 15-20 хвилин. Починаючи з п’ятого заняття на релаксацію, що застосовується з дидактичною метою, відводиться 5-7 хвилин. Місцем проведення може бути студентська аудиторія.
Структура релаксопедичного заняття
1. Попереднє ознайомлення з новим інформаційним матеріалом. Усвідомлення цього матеріалу студентами, формування образу інформаційного матеріалу в зорових і слухових зв’язках. Застосування наочності (10-15 хвилин).
2. Уведення студентів у стан релаксації (5-7 хвилин).
3. Релаксопедичне засвоєння нової інформації. Використання різноманітного інтонаційного забарвлення заучуваного матеріалу для створення стійких звукомоторних образів. Бажано, щоб студенти з тією ж самою інформацією пошепки повторювали інформацію (20-25 хвилин).
4. Завершення релаксопедичного сеансу формулюваннями: „Я вірю в себе!”, „Я запам’ятаю навчальний матеріал!”, „Я відчуваю себе бадьорим і свіжим!”
5. Вивід зі стану релаксації. Виконання творчих завдань, які актуалізують застосування нової інформації. Можлива письмова робота з метою перевірки якості засвоєного матеріалу (5-10 хвилин).
6. Перерва між академічними годинами (5 хвилин).
7. Проведення другої половини заняття з використанням інтерактивних та креативних технологій навчання.
Уведення у стан релаксації
Наводимо формулу навіювання. Усі виділені в тексті формулювання промовляються викладачем голосно. Студенти можуть пошепки повторювати їх. Не виділені формулювання викладач промовляє стишеним голосом.
– Для успішного проведення заняття з релаксації прошу зайняти позу „Кучера на дрожках”.
Я буду рахувати до 10. Коли скажу 10, ви заплющите очі.
Раз… два… Забули, що ми в аудиторії.
Три… чотири…Слухаєте тільки мій голос.
П’ять… Шість… Жодної критики, тільки мій голос.
Сім… вісім… Повністю заспокоїлись.
Дев’ять… десять… Очі заплющили.
1. Усі думки зникають. Я занурююсь у спокій…
Деякі фрази я буду вимовляти голосно, ви можете їх пошепки повторювати.
2. Я занурююсь у спокій…
Пошепки повторили і відчули занурення у спокій.
Звільнитись від скованості і напруження.
Я занурююся у спокій…
3. Усі мої м’язи приємно розслаблені для відпочинку…
Відчуйте це приємне розслаблення м’язів…
Голос мій буде то з’являтися, то зникати…
Самі створіть в собі потрібний стан…
Кожний мій мускул розслаблений і в’ялий…
Все моє тіло відпочиває…
Мені легко і приємно…
4. Я спокійно відпочиваю…
Я ні про що не думаю…
Я дедалі глибше занурююся у спокій…
Спокій, неначе ковдра окутує мене…
Я начебто повиснув у повітрі…
Начебто знаходжуся у стані невагомості…
Повний фізичний і психічний спокій…
Працюєте ви всі гарно…
Ви відчуваєте повний фізичний і психічний спокій…
Переходимо до наступного стану: відчуття важкості руки…
5. Відчуваю важкість у правій руці…
М’язи напружувати непотрібно…
Пальці в кулак не стискайте…
Права рука важка…
Рука приємно обважніла…
Рука лежить спокійна, нерухома і важка…
Самі виробляйте важкість правої руки…
Рука важка…
Цілковитий фізичний і психічний спокій…
Права рука важка…
Ви відчуваєте важкість правої руки…
6. Відчуваю приємне тепло в правій руці…
Моя права рука занурена в нагрітий сонцем пісок…
Сказали і уявили собі це…
Відчули…
Пісок нагріває праву руку…
Кровоносні судини в руці розширилися…
Права рука тепла…
Здорова гаряча кров зігріває праву руку…
Приємне тепло проходить по руках…
Тепло доходить до пальців…
Відчуваю тепло в кінчиках пальців…
Ви всі самі гарно працюєте. Молодці…
Ви відчуваєте тепло…
Я навчився розширювати судини в руці…
Я можу розширювати судини в руці…
Я сам виробив стан фізичного і психічного спокою…
Вихід із стану релаксації
Я гарно відпочив…
Відчуваю легкість у всьому тілі…
Відчуваю бадьорість і свіжість…
Сповнений силою і бадьорістю…
Готовий до наступних занять…
Я буду рахувати до 10. Коли скажу 10, очі відкрити.
Раз… два… Важкість правої руки зникає.
Три… чотири… Тепло із правої руки відходить.
П’ять… шість… з кожним вдихом відходить тепло правої руки.
Сім… вісім… Настрій прекрасний, хочеться діяти.
Дев’ять… десять… Очі розплющити, глибоко вдихнути.
Потягнутися і посміхнутися!
Отже, на основі огляду основних навчальних релаксопедичних форм можна зробити висновок, що для їхнього проведення педагогу потрібно на базі глибоких теоретичних знань набути складних практичних навичок у визначенні ступеня навіюваності студентів, організації та проведенні сеансів психічної саморегуляції, демонстрації різноманітних психологічних дослідів. Для того, щоб стати наставником для бажаючих самовдосконалитися, потрібно насамперед наполегливо попрацювати над самим собою.

Advertisements