Category Archives: коучинг

педагогічний коучинг

 

1.1.           З історії виникнення коучингу

         На початку XXI ст. у світі з’явилася ще одна професія, призначення якої — сприяти людині в досягненні її життєвих цілей, розвитку та успіху, — коучинг (англ. coaching — процес, під час якого людина або група людей навчаються й одержують навички, необхідні для їхньої підтримки).

Дослівний  переклад  слова  «коучинг»  –  «тренерство».   Коуч – це   тренер, здатний зробити з людини  чемпіона,  тобто  мова  йде  про  виховання переможців.

Слово  «коуч»  –  далеко  не  нове. Воно має  угорське  походження  і  закріпилося  в  Англії  у  XVI ст. В той час воно означало віз, карету. Тут проглядається одна  з  глибоких  аналогій  терміну – «те, що швидко доставляє до мети  і допомагає рухатися».

Позніше,  у  другій  половині  XIX  століття  англійскі студенти називали цим терміном приватних репетиторів.

На  початку  дев’яностих  років  XIX  століття  це слово  ввійшло  в  спортивний  лексикон,  як  назва спортивного  тренера,  який  дійсно  допомагає використати усі внутрішні ресурси і піднятися на наступний  рівень.

Пізніше  термін  «коучинг» перейшов  на  означення  будь-якої  діяльності, пов’язаної  з  наставництвом,  інструктуванням  і консультуванням.

З  80-х  років  XX  століття  коучинг  офіційно

визнаний у бізнесі. На сьогодні  існує приблизно 50 шкіл і біля 500 видів коучингу, починаючи від VIP-коучингу  і  закінчуючи  соціальною роботою.

Як  окрема  професія  коучинг  сформувався  на початку  90-х  років  XX  століття.  У  США  професія коуча офіційно визнана у 2001 році завдяки Міжнародній Федерації Коучів.

 1.2.           

Коучинг  в освіті  є  темою мало  вивченою, навіть за  межами  нашої  країни,  тому  розвиток  цього напряму є надзвичайно актуальним, зважаючи на мету  освіти  щодо  формування  нової  генерації громадян

 

Коучинг і освіта

Перехід до ринкових відносин зачіпає одну з найконсервативніших систем — систему освіти.

У педагогіці з’явилися терміни, більш зрозумілі і звичні для економічної сфери (індикативне управління, індикативне плану-вання, педагогічний аудит, коучинг).

Адаптувати еконо-мічну термінологію до педагогічної практики дуже не­просто. Більшість людей не розуміє, навіщо це треба.

Але з проникненням ринкових процесів у навчально-виховний процес педагоги все більше переконуються в тому, що економічні методи здатні збагатити й удо­сконалити педагогічні технології.

Усім нам у житті доводиться виконувати такі ролі:  наставляти, тренувати й надихати («дитина», «мати», «батько», «учитель», «викладач»), – тобто бути коучем.  Але залежно від професійної спрямованості та цілеспрямованості коуч послуговується зовсім різними списками цілей.

Цілі коучингу в освіті:

–      розкриття внутрішнього потенціалу особис­тості студента;

–      розвиток особистості через делегування від­повідальності;

–      досягнення високого рівня відповідальності та її усвідомлення у всіх учасників коучингу.

Для досягнення поставлених цілей вирішуються наступні завдання:

–      здійснюється діагностика і моніторинг освіт­нього процесу, що дозволяє враховувати і прог­нозувати зміни, які відбуваються в результаті застосування інноваційних програм і технологій;

–      створюються умови, спрямовані на ефек­тивну організацію процесу пошуку студентом шляхів досягнення важливих для нього цілей і вибору оптимального темпу просування;

–      освоюються інноваційнй методики і техно­логії;

–      визначаються ключові моменти коучингу (див. схему).

Схема 1. Ключові моменти коучингу

 1.3.            Поради викладачу

Перші сім кроків у коучинговій діяльності

ü встановлення партнерських взаємостосунків між викладачем і студентами;

ü спільне визначення завдань для досягнення конкретної мети;

ü дослідження поточної ситуації чи проблеми;

ü визначення внутрішніх і зовнішніх перешкод на шляху до результату;

ü вироблення і аналіз можливостей для подолан­ня труднощів у вирішенні проблеми;

ü вибір конкретного варіанту дій і складання плану дій;

ü домовленість про те, що конкретно повинно бути зроблено і у які терміни, тобто кожне наступне коучинг-заняття завжди починається з огляду:

–      що зробле­но,

–      що вдалося

–      що можна було зробити краще.

1.4.            Методи коучингу

Метод конкретних ситуацій. Він заснований на ствердженні, що шлях до вдосконалення власних знань можливо прокласти лише через розгляд, вивчення та обговорення конкретних проблемних ситуацій;

Метод емоційного стимулювання. В основі цього методу навчання лежить принцип формування пізнавального інтересу шляхом створення позитивних емоцій до запропонованого виду діяльності, підвищення зацікавленості та мотивації до навчального процесу;

Метод створення ситуації пізнавальної дискусії є дієвим методом активізації навчання, адже в дискусії народжується істина, а пошук істини завжди викликає посилену зацікавленість темою;

«Мозаїка» – метод розподілу обов’язків у студентській групі, коли розподіл здійснюють самі студенти. Такий вид діяльності змушує студентів самостійно, без допомоги викладача-коуча розподіляти обов’язки в групі та нести за даний розподіл відповідальність;

Метод проектів є методом, що виводить діяльність студентів на новий, навчально-науковий рівень. На цьому рівні кожен зі студентів здійснює великий обсяг самостійної роботи та навчається самоконтролю, що сприяє самоосвіті студентів. А навчити студентів самостійно отримувати і застосовувати знання на практиці є чи не найголовнішою та найскладнішою метою сучасної освіти.

Коучинг  вирішує  проблему  відсутності  мотивації.  Основна  особливість  і  відмінність коучингу   –  сприяння  тому,  щоб  людина  сама  навчилася,  а  не навчити  її.

Без особистісної  зацікавленості  студента  в навчанні коучинг втрачає будь-який сенс,  адже  особиста  мотивація  студента  є  основою  коучингу  та  запорукою  досягнення поставлених цілей.

Важливо, щоб викладач-коуч міг професійно розповісти про механізми, парадокси  та  вплив  мотивації  на  результат.  Це  стимулює  розвиток  та  сприяє  досягненню потенційних  можливостей  студентів.  Проте  варто  наголосити  на  тому,  що  коуч  має налаштовувати  та  мотивувати  студентів  не  лише  на  досягнення  мети  та  отримання результату, але й на набуття досвіду під час самого процесу навчання.

Початок заняття – це визначення мети заняття самим студентом

Будь-яке  заняття, навіть  заняття  ініційоване самим коучем, має починатися  з того, що студент має визначити цілі заняття.

Студент має чітко усвідомлювати, що конкретно він хоче отримати від кожного заняття, та якого результату він хоче досягти. Для цього викладач задає  ряд  запитань:

Чого  ти  чекаєш  від  цього  заняття?

В  нас  є півгодини: що б ти хотів встигнути зробити за цей час?

Що б було для тебе найкориснішим на цьому  занятті?

Яка головна ціль заняття?

Яких проміжних цілей треба досягти в процесі ддосягнення головної мети?

Проміжні робочі цілі визначають рівень виконання завдання, досягнувши якого, студент вважатиме, що має  всі  шанси  досягти  кінцевої  мети.

Найважливіше для студента – взяти на себе відповідальність за досягнення проміжних робочих цілей

Такі  цілі,  на  відміну  від  кінцевих,  піддаються контролю. Набагато  важливіше  для  студента  взяти  на  себе  відповідальність  за  досягнення проміжних  робочих  цілей,  ніж  кінцевих.  Кожна  кінцева  ціль  має  підкріплюватися  рядом проміжних  робочих  цілей,  досягнення  яких  і  є  запорукою  досягнення  вищої,  віддаленої  в часі та не завжди повністю залежної від дій студента, мети. Незважаючи на те, що часто, як проміжні робочі, так і кінцеві цілі, потребують доопрацювання, коригування і, навіть, зміни, постановка цих цілей є важливим етапом навчання.

Фасилітація – це організація в групі процесу колективного розв’язання проблем, відповідно керує цим процесом – фасилітатор (ведучий, головуючий)

Іншим  варіантом  використання  кочингу  в  освіті  є  його  застосування  як  засобу фасилітації емоційних проявів у процесі взаємодії викладача і студентів, що направлений на полегшення  групової  комуні-кації  з  метою  формування  вмінь  регулювати  свої  емоції  та впливати на  емоційний  стан  партнерів,  керувати  власним  емоційним  станом  і  впливати  на емоційний стан партнерів по роботі.

Коучинг як  ефективну психологічну практику  доцільно  включати  в  систему науково-освітніх проектів в університетській освіті. Методи та прийоми коучингу можуть гармонійно вписатися  в  практику  професійно-особистісного  супроводу  студентів  як  надійний інструмент, що  дозволяє  ефективно  досягати  цілей  не  лише  в  освітньому  просторі,  але  й власне в професійному становленні майбутніх фахівців.

1.5.             Основні ідеї освітнього коучингу:

   Розвиток  людини  як  пріоритетний  напрям  в  освіті.

Розкриття потенціалу людини для максимального  його використання.

Допомога людині розвивати компетенції й усунути  обмеження для досягнення особистісно значущих та стійких  змін у професійній та особистій сферах життя.

Допомога  людині  вчитися.  Коуч  залучається  для  того,  щоб  у  співпраці  зі студентом виробити  та відокремити  цілі  та  завдання  й  розробити  план дій щодо досягнення цих цілей.

Коуч виявляє вагомий  вплив  на  свого  підлеглого.  Так,  наприклад, викладач  може  спрямувати  розвиток професійних здібностей студента і, в ньому, на нашу думку, повинні віддзеркалюватися всі якості  задля досягнення спільної мети: виховання  і  висококультурної  людини,  і  професіонала  своєї справи.

Стрижнева  концепція коучингу: при формуванні  особистості не можна  застосовувати насилля, якими благими цілями воно не обґрунтовувалося б. Благо людини –  вище  за  все.

З  огляду на це, можна  зазначити, що основною ідеєю освітнього коучингу також є благополуччя педагога, яке досягається плідною взаємодією коуча і студента щодо досягнення взаємовизначених цілей, проте, прийняття рішення здійснюється  завжди  викладачем.

Освітній  коучинг  зорієнтований          на майбутнє               та  сфокусований            на вирішенні конкретних ділових питань

1.6. Коучинг як нова технологія в освіті

Феномен «коучинг» у вищій школі є принципово новим напрямом в педагогічній науці і практиці, в  основу  якого  покладено формулювання  і максимально  швидке  досягнення мети  шляхом мобілізації  внутрішнього потенціалу,  за-своєння провідних  стратегій  отримання  результату,  розвиток  і  вдосконалення  необ-хідних  здібностей  і навичок.

В  контексті  даної   теми  коучинг  –  це  взаємо-стосунки  між  викладачем    і  студентами,  коли викладач  ефективно  організовує  процес  пошуку студентами кращих відповідей на питання, що їх цікавлять.  Коуч  допомагає  студентам  розвиватися, закріплювати нові навички і досягати високих  результатів  у  своїй  майбутній  професії.  Адаптація  вищої  школи  до  нових  умов у соціальному, економічному, політичному житті  може  відбутися  лише  на  основі  позитивного  ставлення до особистості  студента, розкриття його можливостей.

Парадигма  коучингу  як  особливого  стилю  навчальної  взаємодії    базується  на  наступних препозиціях:

–  Люди здатні змінюватися лише в тих випадках, коли самі захочуть цього і готові до цього.

–  Наші переконання щодо власних можливостей, напряму пов’язані з нашими досягненнями.

–  Те,  як  ми  визначаємо  успіх,  здійснює  прямий вплив на наші досягнення.

– Ми обмежуємо наш потенціал рамками наших переконань  (наприклад, передбачаючи, що певні речі  неможливі  через  зовнішні  або  ситуаційні бар’єри).

–  Люди вчаться лише тоді, коли дійсно залучені в процес.

– Ми можемо  вчитися  за допомогою  всього, що ми  робимо,  проте  навчання  відбувається  лише тоді, коли ми мислимо  і будуємо плани на майбутнє.

–  Для того щоб допомагати іншим, ми повинні безперервно прогресувати самі.

Принципи,  якими  керується коуч в процесі міжособистісної взаємодії:

1. Принцип усвідомлення й відповідальності. Усвідомлення передбачає відповідальність. Важливо перейти від мотивації «уникання невдач» до мотивації  «досягнення  успіху»,  зміни  напряму «від» на напрям «до».

У коуча відповідальність полягає в тому, щоб:

–  допомогти студенту розкрити те, чим він наділений,  чим  реально може  розпоряджатися  для вирішення  поставлених  завдань,  для  найбільш повної самореалізації свого потенціалу. Через усвідомлення  ми  отримуємо  доступ  до  наших  ресурсів. Сприяючи самосвідомості студента, коуч допомагає йому більшою мірою зрозуміти самого себе;

–  допомогти студенту виявити і зрозуміти те, що він  дійсно  хоче  досягти,  сформулювати  важливі цілі;

–  заохочувати саморозвиток студента;

–  фасилітувати  створені  студентом рішення, допомагати  знаходити оптимальні шляхи, що приносять задоволення вже в ході їх пошуку;

–  наділяти студента відповідальністю.

Іншими  словами,  коуч  несе  відповідальність  за процес  досягнення  результату,  а  студент  –  за результат і дії, пов’язані з його досягненнями.

2.  Принцип  єдності  і  взаємодії  передбачає,  що позитивні  результати  в  одній  сфері  діяльності приводять  до  досягнень  в  інших.  Усвідомлення особистісних  проблем  у  взаємостосунках  впливає на інші види діяльності.

3.  Принцип  гнучкості.    Формування  гнучкості мислення, усвідомлення стереотипів і алгоритмів своєї поведінки.

Практика показує, що майже кожна людина має великі  труднощі  при  спробі  зробити щось  нове, змінити  себе.  Разом  з  коучем  розробляється поетапне  формування  нової  стратегії  як  особистісного, так і професійного розвитку. Завдяки цьому  студенти  вірять  у  свої  безмежні  можливості  і  здібності,  необхідні  їм  у  подальшій професійній діяльності.

4.  Принцип  партнерства  передбачає    комунікативне  співробітництво,  так  звані  суб’єкт-суб’єктні стосунки. Коучінг спрямований на формування партнерських  стосунків між коучем  і  студентами.

5. Принцип ієрархічності розвитку. За висловленням Альберта Ейнштейна, наибільш важливі  проблеми,  з  якими  ми  стикаємося,  не можуть бути вирішені на тому ж рівні мислення, на якому ми були, коли їх створювали. Щоденно ми  робимо  вибір,  приймаємо  важливі  рішення.

На жаль, ми  й досі нерідко відштовхуємося  від установок, стереотипів і досвіду попередніх перемог і поразок, які  вже  частково  застаріли. Коуч  допомагає  подолати ці стереотипии і рухатися далі.

Головний обов’язок  коуча,  на  наш  погляд,  полягає  в  тому,  щоб  знайти  краще  в  особистості студента.

Головний обов’язок студента полягає в тому, щоб взяти на себе відповідальність за вирішення  поставленного  завдання  і  виконати  все, про що  він  домовився  з  коучем. Студент  також несе  відповідальність  за  свої  результати.

Мотивуючий  імпульс,  що  спонукає  суб’єктів  працювати в системі «коучинг», – це потреба у змінах.

Педагогічне спілкування у стилі «коучинг» допоможе  зрозуміти,  чому  студенти не  змогли  виконати завдання, допоможе спланувати дії для знахождення  оптимальних шляхів  і  навчитися  чинити у  майбутньому інакше.

Коуч  сприяє  вдосконаленню і максимально ефективному використанню  особистісних  якостей  студентів,  про  які більшість або не здогадується, або здогадується, але  не  використовує  як  основу  для  подальшого руху  вперед.  Він  стимулює  студентів  до  більш глибокого  усвідомлення  своїх  цілей,  ресурсів  і обмежень, допомагає визначити напрям розвитку особистості взагалі і професійного розвитку зокрема.

Робота  з  особистісними  обмеженнями  відбувається в такій послідовності:   «Хто я? – Чого я хочу? – Ким я хочу бути? – Яким я хочу бути?  – Що  мені  заважає?  –  Як  це  подолати?».

Результатом  такої  роботи  є  здатність  студента самостійно  вибудувати  позитивний  ряд  власних переконань: «Хочу! – Можу! – Вірю! – Роблю! – Маю результат!».

Таким  чином,  загальну  основу  коучингу  можна описати  декількома  складовими:

1)  партнерство;

2) розкриття потенціалу;

3) результат.

Коуч  стимулює  творчий  пошук  рішень  і  підтримує  прагнення  студентів  досягати  мети  і здійснювати зміни у своєму житті.

Інакше кажучи, в процесі  коучингу  студенти  знаходять  свій,  унікальний  спосіб  досягнення  мети.  А  коуч  створює креативну атмосферу, особливий простір пошуку альтернатив,  атмосферу  довіри,  де  студент відчуває  увагу  до його  ідей  і працює  з  більшим ентузіазмом.

З  іншого  боку,  коучинг  можливий, коли особистість сама формулює і реалізує самостійні  проекти.  Тобто,  студент  володіє  правом прийнятя рішень  (або впливу на них)  і несе відповідальність за результат.

Коучинг  є ефективним, коли:

• студент розуміє, що існує різниця між тим, хто він є, і тим, ким хотів би бути;

• студент  готовий думати новим, незвичним для нього способом;

•  студент  готовий  вислуховувати  і  сприймати критику на свою адресу;

• студент готовий до здійснення необхідних змін і діє відповідно;

•  студент  погоджується  з  тим,  що  за  результат несе  відповідальність  лише  він  сам,  а  не  коуч-викладач.

Одним  із  головних  завдань будь-якого навчання є  не  лише  навчити  чомусь,  але,  передусім,  навчити  вчитися:  отримувати,  знаходити,  вишукувати  необхідні  знання. Саме  коучинг  запускає механізми  через  особистісну  мотивацію  студентів самостійно отримувати знання.

Коучинг – це свого роду партнерство,  і для того, щоб  взаємодія  коуча й  студентів  була  продуктивною, необхідні відповідність  і довіра партнерів. Особистісний контакт  і довіра між коучем  і студентами  є  обов’язковою  умовою.

У  коуча існує  особливе  розуміння,  пов’язане  з  тим,  для чого  і куди він веде за собою студентів,  і як цей шлях пов’язаний з їх професійним розвитком.

Основний  критерій  результативності  коучингу  – поява у студента в процесі навчання тих результатів,  що  є  важливими  саме  для  нього.  Коуч фокусується  на  особистості  студента,  який  хоче бути  особливим,  а  не  на  тому,  чого  хоче  сам коуч.

Отже, педагогічний коучинг передбачає:

–  системний  супровід  студента,  спрямований на ефективне досягнення важливих для нього цілей в конкретні терміни, в результаті чого у суб’єкта формується  гнучкість  і  адаптивність  до  змін, здатність  швидко  і  ефективно  реагувати  в  критичних ситуаціях;

–  партнерське  комунікативне  співробітництво, що  допомагає  добиватися  значних  результатів  у різних сферах життєдіяльності;

– безперервний процес розвитку, вдосконалення, розкриття  потенціалу  особистості  для  досягнення максимального результату;

–  систему взаємодії з коучем,  із самим собою, з навколишнім світом;

– технологію, що дозволяє переміститися із зони проблеми в зону ефективного рішення;

–  засіб сприяння, допомоги особистості в пошуку її власних рішень в будь-якій складній для неї ситуації;

– модель  взаємодії  суб’єктів,  завдяки  якій  коуч-викладач  підвищує  рівень  мотивації  і  відповідальності,  як  у  себе,  так  і  у  студентів:  «вчиться сам і вчить інших»;

–  особливе  підтримуюче  ставлення  до  студента, згідно  з  яким  він  сам  досягає  своєї  мети,  сам вирішує проблеми, реалізуючи власні здібності  і можливості;

–  вид  індивідуальної підтримки  особистості, що ставить  своїм  завданням  професійне  і  особистісне  зростання, підвищення персональної  ефективності;

– спосіб, що складається із наступних кроків:

1)  встановлення  партнерських  взаємостосунків між викладачем і студентами;

2)  спільне  визначення  завдань  для  досягнення конкретної мети;

3) дослідження поточної ситуації (проблеми);

4)  визначення  внутрішніх  і  зовнішніх  перешкод на шляху до результату;

5) вироблення і аналіз можливостей для подолання труднощів у вирішенні проблеми;

6)  вибір  конкретного  варіанту  дій  і  складання плану дій;

7)  домовленість  про  те,  що  конкретно  повинно бути зроблено і у які терміни. Наступне коучинг-заняття завжди починається з огляду – що зроблено, що вдалося і що можна було зробити краще.

В  ході  реалізації  цих  пунктів  у  студентів формуються переконання:

– Я живу  і дію «тут  і зараз». – Я маю чітке уявлення про своє майбутнє. – Я  є  зрілою, самомотивуючою особистістю. – Я – це можливість. – Я є  частиною  рішення.  –  Група  –  це  я.  –  Я  все можу.  –  Я  –  це  засіб  оперативно-

го  розв’язання різних завдань. – Я  і люди, що мене оточують – це  найвища  цінність.  – Я  знаю,  як  досягти  поставленої мети. – Я  знаю, що мені робити,  і  я це зроблю. – Я отримую задоволення від діяльності.

– Я реально оцінюю  власні можливості  і моделі поведінки. – Я визначаю пріоритети і формулюю цілі. – У групі всі є партнерами. – Прийняття рішень має бути колективним.

Застосування  ідей  коучингу  на  практиці  означає поступовий перехід  від  традиційних  аудиторних занять до тренінгової,  індивідуальної, проектної, екстернатної і дистанційної форм роботи.

Висновок 

Таким чином, у нашому розумінні педагогічний коучинг  є феноменом освітнього процесу, що побудований на мотивуючій взаємодії, в якому викладач створює спеціальні  умови,  спрямовані  на  розкриття  особистісного  потенціалу  студента  для  досягнення ним  значних  для  нього  цілей  в  оптимальні  терміни,  в  конкретній  предметній  галузі  знань.

Базується педагогічний коучинг на розвитку креативності студента та надихаючій діяльності викладача.

Недоліком  коучингу  у формальній  освіті  є  лише брак часу, який необхідно знайти викладачу для спілкування  з  кожним  студентом.    Проте,  перспектива  впровадження  індивідуальної освітньої траєкторії  дає надію  на  використання  і  таких  новітніх  технологій  як педагогічний коучинг.

Використана література

  1. Уитмор Дж. Коучинг высокой эффективности  /  Дж.  Уитмор.  – М.  : Международная  академия  корпоративного управления и бизнеса,  – 2005
  2. Голви  Т. Максимальная  самореализация:  Работа  как  внутренняя  игра  /  Т.  Голви  –  [пер.  с англ.].  – М.  :  Альпина  Бизнес  Букс,  –  2007
  3. Дмитриева  Е.Н.  Возможности  использования  методов  и  приемов  коучинга  в  профессионально-личностном становлении студентов / Дмитриева Е.Н., Тренькаева Н.А // Вестник ТГУ. Философия. Социология. Политология. – 2008. – № 3(4). – С. 144-147
  4. Кови  С. Р.  Семь  навыков  высокоэффективных людей: Мощные инструменты развития личности / Р. Кови Стивен. – М. : Альпина Бизнес Букс, – 2006
  5. Дауни М. Эффективный коучинг: Уроки коуча для коучей / М. Дауни –  [пер. с англ.]. – М. : Издательство  «Добрая  книга»,  –  2008
  6. Ненашев Д.В. Коучинг как технология развития эмоциональной компетентности студентов в ВУЗе. / Д. В. Ненашев // Вопросы современной науки и практики. Университет им. В. И. Вернадского.− 2009. − № 20
  7. Цыбина  Е.А.  Коучинг  в  обучении  студентов  старших  курсов  английскому  языку  /  Цыбина  Е.А.− Ульяновск, 2007. – 75 с.
  8. Використані міркування С. М. Романової (особиста інформація відсутня) щодо впровадження освітнього виду коучингу у навчальний процес вищої школи. – Інтернет-ресурс www.nbuv.gov.ua/portal
Advertisements