Положення
про самостійну роботу студентів
у Сосницькому сільськогосподарському технікумі бухгалтерського обліку
«Затверджено» «Схвалено»
Директор Сосницького на засіданні методичної ради
сільськогосподарського технікуму Протокол № ____
бухгалтерського обліку від ___ ___________ 2012 року
___________ Б.В. Борисенко голова МР
__________________Ю.В. Лисенко
І. Загальні положення
1. Самостійна робота студентів регламентується Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах України, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 2 червня 1993 року № 161.
2. Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах України передбачено, що навчальний час, відведений для самостійної роботи студентів, визначається робочим навчальним планом і повинен становити не менше 1/3 та не більше 2/3 від загального обсягу навчального часу, відведеного студенту для вивчення конкретної дисципліни.
3. Мета самостійної роботи студентів:
– розвиток творчих здібностей та активізація розумової діяльності студентів;
– формування в студентів потреби безперервного самостійного поповнення знань;
– здобуття студентом глибокої системи знань як ознаки міцності знань;
– самостійна робота студентів як результат морально-вольових зусиль їх.
4. Завдання самостійної роботи студентів:
– навчити студентів самостійно працювати над літературою;
– творчо сприймати навчальний матеріал і його осмислювати;
– прищепити навички щоденної самостійної роботи в одержанні та узагальненні знань, умінь і навичок.
ІІ. Організація самостійної роботи студентів
1. Зміст самостійної роботи студентів із конкретної дисципліни визначається навчальною програмою дисципліни та робочою навчальною програмою вивчення дисципліни.
2. На самостійну роботу можуть виноситись:
– частина теоретичного матеріалу, менш складного за змістом;
– окремі практичні роботи, що не потребують безпосереднього керівництва викладача.
3. Забезпечення самостійної роботи
Самостійна робота студентів забезпечується системою навчально-методичних засобів, передбачених для вивчення конкретної навчальної дисципліни:
ü основна література (підручник, конспект лекцій викладача, навчальні та методичні посібники);
ü додаткова література (наукова, фахова, монографічна, періодична);
ü методичні матеріали (методичні рекомендації щодо виконання самостійної роботи студентами).
Самостійна робота над засвоєнням навчального матеріалу з конкретної дисципліни може виконуватись у бібліотеці, навчальних кабінетах, комп’ютерних класах (лабораторіях), вдома.
4. При використанні студентами складного обладнання чи устаткування, складних систем доступу до інформації передбачається можливість отримання необхідної консультації або допомоги з боку викладача.
ІІІ. Система навчально-методичних засобів для
забезпечення самостійної роботи студентів
1. При самостійному опрацюванні навчального матеріалу велике значення для студента має навчально-методичний пакет, зміст якого передбачає:
– навчальну програму з навчальної дисципліни з чітким визначенням змісту й обсягу аудиторної і позааудиторної навчальної роботи;
– конспект лекцій, опорний конспект;
– основні поради студентам щодо вивчення конкретної дисципліни (у письмовій формі) з вимогами щодо оцінки знань з даної дисципліни (в цілому)
– методичні рекомендації щодо вивчення тем чи напрацювання практичних навичок;
– перелік тем курсових робіт (проектів);
– перелік питань, що виносяться на семінарські заняття;
– підбір контрольних завдань, запитань, тестів для самоперевірки;
– перелік літератури, інтернет-ресурсу;
– робочий зошит (звіт, інший варіант контролю) з виконання самостійної роботи.
2. Вимоги щодо складання методичних рекомендацій.
З метою допомоги студентам в оволодінні знаннями самостійно над конкретною темою навчальної дисципліни викладачу рекомендується підготувати методичні рекомендації, основними складовими яких можуть (повинні) бути:
– тема;
– план;
– література;
– перелік знань і вмінь, набутих студентами після опрацювання теми;
– конкретні завдання студенту з кожного винесеного питання з методичними порадами щодо їх виконання;
– перелік контрольних питань для самоперевірки. Як правило, вся ця інформація міститься у навчально-методичній картці (плані) самостійного заняття, інструкційній картці до практичного заняття тощо.
3. Види завдань до самостійної роботи
Залежно від особливостей дисциплін викладач може видавати студентам різні види завдань самостійної роботи:
ü переробка інформації, отриманої безпосередньо на обов’язкових навчальних заняттях;
ü робота з відповідними підручниками та особистим конспектом лекцій;
ü самостійне вивчення окремих тем або питань із розробкою конспекту;
ü робота з довідковою літературою;
ü написання рефератів, повідомлень;
ü творчі завдання (доповіді, проекти, есе, огляди тощо);
ü виконання підготовчої роботи до лабораторних і практичних занять;
ü виконання індивідуальних графічних, розрахункових завдань;
ü виконання курсових робіт (проектів);
ü підготовка письмових відповідей на проблемні питання;
ü виготовлення наочності;
ü складання картотеки літератури за змістом фахової діяльності;
ü підбір власної бібліотеки з основних напрямів фахової діяльності.
Викладач не обмежується у виборі інших завдань для самостійної роботи за умови відповідності змісту завдання робочій навчальній програмі дисципліни.
Успішне виконання завдання самостійної роботи можливе за умови наявності в студентів певних навичок: уміння працювати з книгою (складати план, конспект, реферат); проводити аналіз навчального матеріалу (складати різні види таблиць, проводити їх аналіз).
Самостійні завдання можуть виконуватись у робочому зошиті, на окремих картках, альбомних листах у вигляді креслення, графіків, кросвордів, анатомічних малюнків в альбомах тощо. Кращі роботи як зразки залишаються в кабінетах (лабораторіях), експонуються на виставці студентських робіт тощо.
ІV. Організація контролю
самостійної роботи студентів
1. Контрольні заходи включають поточний і підсумковий контроль знань студентів.
2. Поточний контроль є органічною частиною навчального процесу і проводиться під час лекцій, семінарських, практичних і лабораторних занять.
3. Форми поточного контролю:
– усна співбесіда за матеріалами розглянутої теми на початку наступної лекції з оцінкою відповідей студентів (5-10 хв.);
– письмове фронтальне опитування студентів на початку чи в кінці лекції (5-10 хв.). Відповіді перевіряються й оцінюються викладачем у позааудиторний час. Бажано, щоб контрольні питання були заздалегідь підготовлені на окремих аркушах, на яких студенти пишуть відповіді;
– фронтальний безмашинний стандартизований контроль знань студентів за кількома темами, винесеними на самостійну роботу (5-10 хв.), проводиться на початку семінарських, практичних чи лабораторних занять з метою актуалізації;
– перевірка домашніх завдань;
– перевірка набутих умінь на практичних, лабораторних заняттях;
– тестова перевірка знань студентів;
– інші форми.
4. Виконання деяких завдань самостійної роботи студентів може контролюватись під час проведення лабораторних і практичних занять, під час проведення семінарів (деякі питання семінару можуть торкатись тем, частково або повністю опрацьованих самостійно), викладач може передбачити проведення семінару повністю за темами самостійної роботи.
5. При модульній системі навчання теми самостійної роботи входять у модуль. Контролюються після закінчення логічно завершеної частини лекцій та інших видів занять з певної дисципліни та їх результати враховуються при виставленні підсумкової оцінки.
6. Навчальний матеріал дисципліни, передбачений робочим планом для засвоєння студентами в процесі самостійної роботи, виноситься на підсумковий контроль поряд з навчальним матеріалом, який опрацьовується при проведенні занять.
7. Контроль за опрацюванням навчального матеріалу, винесеного на самостійну роботу, проводиться викладачем на заняттях, в позааудиторний час за впровадженою шкалою в навчальному закладі. Консультації та поточний контроль викладачі можуть проводити згідно з розкладом додаткових занять.
8. Результати поточного контролю самостійної роботи студентів фіксуються в журналі обліку навчальних занять групи за відповідну тему, розділ, модуль.
V. Орієнтовні рекомендації
щодо самостійної роботи студентів з літературою
Опрацювання матеріалу потрібно починати з прочитання всього тексту, параграфу, дотримуючись таких правил:
ü зосередитись на тому, що читаєш;
ü виділити саму суттєвість прочитаного, відкидаючи дрібниці;
ü зрозуміти думку автора, чітко і ясно усвідомити прочитане, оскільки це допоможе виробити чітку власну думку;
ü мислити послідовно;
ü уявити ясно те, що читаєш.
У процесі роботи над темою тлумачення незнайомих слів і спеціальних термінів знаходити в словнику іншомовних слів та в спеціальних довідниках. Незрозумілі місця, фрази, вирази перечитувати декілька разів, щоб зрозуміти смисл.
У тексті зустрічаються окремі слова, фрази, або цілі речення, що виділені курсивом, жирним шрифтом, або набрані в розрядку. Це говорить про акцент автора на основному.
Після опрацювання тексту необхідно:
ü виділити головну думку автора;
ü відокремити основні питання тексту від другорядних;
ü усвідомити зв’язок між теоретичними положеннями і життям (практикою);
ü закріпити прочитане у свідомості;
ü пов’язати нові знання з попередніми в даній галузі;
ü перейти до заключного етапу засвоєння й опрацювання – записів.
Записи необхідно починати з назви теми та посібника, прізвища автора, року видання та назви видавництва. Якщо це журнал – то рік і номер видання, заголовок статті. Після цього скласти план, тобто короткий перелік основних питань тексту в логічній послідовності теми.
Складання плану або тез логічно закінченого за смисловим змістом уривка тексту сприяє кращому розумінню його. План може бути простий або розгорнутий, тобто більш поглиблений, особливо при опрацюванні додаткової літератури з цієї теми.
Після складання плану необхідно перейти до тезування записів.
Записи необхідно вести розбірливо і чітко. Вони можуть бути короткі (теза) або повні залежно від рівня знань студента, багатства його літературної та професійної лексики, навичок самостійної роботи з книгою. Після копіткої і систематичної праці записи повинні носити тезисний характер і бути логічно послідовними.
Для зручності користування записами необхідно залишати поля для заміток і вільні рядки для доповнень. Записи не повинні бути одноманітними. У них необхідно виділяти важливі місця, головні слова, які акцентуються різним шрифтом або різним кольором шрифтів, підкреслюванням, замітками на полях, рамками, стовпчиками тощо.
Записи можуть бути у вигляді конспекту, простих або розгорнутих тез, цитат, виписок, систематизованих таблиць, графіків, діаграм, схем тощо.
Конспект (лат. conspectus – огляд) – це коротка, стисла, послідовно викладена за текстом універсальна форма запису основного змісту прочитаного, яка може супроводжуватись різними вищезгаданими записами.
Складання конспекту зводиться до коротких записів змісту кожного заголовку плану, виділяючи основні думки, положення, підтвердження прикладами. Усі питання плану повинні бути ув’язані між собою. д Виписки використовуються при необхідності викладання найбільш важливих місць, фактів, цифрових даних, точного формування правил та законів.
Цитата (лат. сіtare — визнавати) — це послідовний вислів, яким підкреслюється положення тексту. Вона зберігає гостроту висловлювання автора, виписується послідовно, грамотно і зазначається джерело цитати.
Важливим елементом конспектування є вміння використовувати ілюстровані роботи (схеми, графіки, діаграми) і систематизовані таблиці. Основним недоліком у даному питанні є механічне виконання ілюстрацій, що не пов’язані з текстовим матеріалом.
Викладач повинен акцентувати увагу студентів на необхідності виконання та значенні графічних зображень і систематизованих таблиць, навчити їх самостійно складати, аналізувати та користуватись під час вивчення теоретичного матеріалу. Наприклад, під час вивчення кровообігу в тварин можна обмежитись рисунком без текстувальних записів.
Складання тематичних графічних зображень і таблиць сприяє кращому засвоєнню однорідних явищ, дозволяє прослідкувати за розвитком одного і того ж явища, тобто охопити ввесь навчальний матеріал теми.
Систематизовані таблиці дозволяють студентам узагальнити набуті знання, аналізувати одержану інформацію.
Складання ілюстрованих матеріалів проявляє творчу і свідому активність студента до оволодіння знаннями, налаштовує майбутнього спеціаліста практичними вміннями і навичками до самостійної, вдумливої праці.
Навички конспектування виробляють уміння студента до написання рефератів.
Реферат ( лат. reffere – докладати, повідомляти) — це короткий виклад суттєвості змісту якої-небудь книги, теми, окремого питання прочитаного джерела.
Реферат викладають у вигляді вільного запису своїми словами, дотримуючись послідовності фактів згідно з джерелами, і супроводжуючи – текст виписками, цитатами, ілюстративними матеріалами.
Необхідно привчити студентів користуватись великою кількістю джерел для написання реферату з даного питання. Це дає можливість глибоко й всебічно, повноцінно висвітлювати тему і навчитись зіставляти вислови, думки, цифрові дані різних авторів, різних років видання, що сприяє виробленню власної думки студента і є рушійним фактором до навичок елементів дослідного мислення.
ПЕДКАБІНЕТ 