ЕТИЧНИЙ кодекс українського вчителя

рублевська1 27 листопада 2014р.
викладач Сосницького технікуму
Людмила Леонідівна РУБЛЕВСЬКА,

                                  переможець                                      

регіонального етапу конкурсу «Викладач року 2014» ,

стала однією з 10-ти переможців заключного етапу конкурсу
на базі ДУ НМЦ «Агроосвіта»!
Чи дивилися ви ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦІЮ заключної битви кращих з кращих?
Привітаймо нашу Людмилу Леонідівну!

-Педкабінет-

Обговорюємо Проект

ЕТИЧНИЙ КОДЕКС УКРАЇНСЬКОГО ВЧИТЕЛЯ

Преамбула

Етичні засади у відносинах між людьми є основою збереження і прогресу демократичного суспільства, основою всестороннього розвитку людини.

Дотримання норм моралі і професійної етики набуває у діяльності вчителя особливе значення, оскільки педагогічна діяльність має пряме відношення до майбутнього життя людини в суспільстві, її фізичного, психічного і духовного здоров’я. Ця відповідальність має бути спільною, узвичаєною, загальноприйнятою для всієї педагогічної корпорації у вигляді норм, правил і принципів професійної педагогічної етики.

Розвиток і утвердження професійної етики вчителя розглядається педагогічним співтовариством як необхідна і фундаментальна засада повноцінного функціонування системи освіти та головна умова реалізації ним важливої соціально-культурної і духовної ролі в сучасному суспільстві.

Вірність вимогам педагогічної моралі – справа честі і совісті вчителя, мірило його суспільної цінності і поваги, основа для самоповаги і самоствердження особистості.

Вчитель при здійсненні своєї професійної діяльності виступає носієм морально-етичних обов’язків по відношенню до учнів, їх батьків, фахового педагогічного співтовариства, окремих вчителів та суспільства в цілому.

Етичний кодекс українського вчителя (далі – Кодекс) визначає, систематизує, упорядковує та закріплює єдину систему норм, правил і критеріїв професійної етики в усіх видах педагогічної діяльності, що регулюють відносини між вчителями та їх учнями, а також іншими членами колективу навчального закладу, захищають їх людську цінність і гідність, підтримують якість професійної діяльності вчителів і честь їх професії, створюють культуру освітніх і виховних закладів, основану на довірі, відповідальності і справедливості.

Кодекс діє на всій території України та призначений для застосування у професійній діяльності вчителів та усіх працівників навчальних закладів, що працюють з дітьми.

Розділ 1. Загальні положення

Стаття 1. Співвідношення Кодексу і чинного законодавства про освіту

(1) Норми Кодексу не відміняють і не замінюють положень чинного законодавства.

(2) Вчитель поважає закон і усвідомлює свою відповідальність перед учнями, педагогічним співтовариством та суспільством.

Стаття 2. Дія Кодексу за предметом, колом осіб та в часі

(1) Дія Кодексу поширюється на всі види професійної діяльності вчителя та на іншу його діяльність, яка не повинна суперечити його професійними обов’язкам або підривати престиж професії.

(2) Положення цього Кодексу поширюються на вчителів та усіх працівників навчальних закладів, що працюють з дітьми.

(3) Дія цього Кодексу поширюється на відносини, що виникли після його прийняття.

Стаття 3. Професійна єдність вчителів

Комітет з питань педагогічної етики, Комісії педагогічної етики навчальних закладів, професійні об’єднання вчителів у разі потреби можуть відстоювати і захищати у засобах масової інформації, державних органах, у тому числі у суді, честь і гідність вчителя за його згодою, якщо його професійні дії відповідають цьому Кодексу.

Стаття 4. Основні терміни Кодексу

У цьому Кодексі терміни і поняття вживаються у такому значенні:

вчитель – особа, яка веде викладацьку та виховну діяльність або розробляє проблеми педагогіки у сфері освіти та виховання;

учень – дитина чи інша особа, яка у визначеному порядку зарахована для навчання у навчальному закладі;

навчальний заклад – організація, заклад, установа чи об’єднання (різних форм управління та власності), які згідно з чинним законодавством України працюють у системі освіти та виховання.

РОЗДІЛ 2. Основні принципи педагогічной етики

Стаття 5. Принцип законності

У своїй діяльності вчитель дотримується Конституції і законів України, діючих нормативних документів, що регламентують педагогічну діяльність.

Стаття 6. Твори благо

(1) Діяльність вчителя спрямована на всебічний розвиток учня з метою виховання свідомого громадянина та допомоги в його адаптації до життя в суспільстві.

(2) Вчитель має виконувати свою місію з любов’ю та повагою до життя, гідності та особистості кожного учня.

(3) У своїй діяльності вчитель дотримується принципів загальнолюдської та професійної моралі, є чесним та беззастережно відданим своїм обов’язкам.

(4) Вчитель у всіх випадках запобігає заподіянню шкоди учневі, не наражає учня на небезпеку та захищає його від будь-яких шкідливих впливів.

(5) Вчитель не може пропонувати учневі знання, які загрожують життю учня або суспільству в цілому, використовувати методи, які негативно впливають на психічний або фізичний стан здоров’я.

Стаття 7. Принцип справедливості

(1) У своїй діяльності вчитель є небайдужим, однаково доброзичливим і прихильним до всіх учнів, незалежно від віку, особливостей характеру, здібностей, статі, раси, національності, віросповідання, соціального стану, політичних поглядів, місця проживання, громадянства та інших ознак, включаючи матеріальне становище.

(2) При оцінці досягнень учнів вчитель прагне до об’єктивності і справедливості. Неприпустимо тенденційне заниження чи завищення оцінки для штучного підтримання видимості успішності і виправлення помилок учнів під час письмових екзаменів і контрольних перевірок.

Стаття 8. Принцип гендерної рівності

(1) Вчитель у виховному та освітньому процесі неухильно дотримується принципу рівності учнів чоловічої та жіночої статі.

(2) Вчитель сприяє розкриттю знань про роль чоловіків і жінок, що відведена їм у розвитку суспільства.

Стаття 9. Принцип незалежності вчителя

(1) Необхідною умовою педагогічної діяльності вчителя є його незалежність у дотриманні своїх професійних прав і обов’язків, що передбачає свободу вчителя від будь-якого зовнішнього тиску чи втручання в його діяльність.

(2) Основою прийняття вчителем фахових рішень не можуть бути мотиви матеріальної та особистої вигоди, кар’єри, задоволення власних амбіцій, а також інтереси членів сім’ї, родичів та друзів.

(3) Вчитель має право на вільний творчий педагогічний експеримент в межах чинного законодавства України. Вчитель самостійно обирає стиль спілкування з учнями, заснований на взаємній повазі, може на власний розсуд вибирати вид виховної діяльності і створювати нові методи виховання, якщо вони з професійної точки зору придатні, відповідальні і пристойні.

(4) Вчитель не допускає у своїй професійній діяльності компромісів, якщо такі компроміси розходяться з інтересами мети освітянської діяльності.

(5) Вчитель не нав’язує навчання лише з метою власного прибутку.

Стаття 10. Відповідальність.

(1) Вчитель має бути відданим своїй роботі і усвідомлювати відповідальність при виконанні своїх обов’язків.

(2)  Вчитель несе відповідальність за якість і результати довіреної йому педагогічної роботи.

(3)  Вчитель є відповідальним за фізичний, інтелектуальний, емоційний і духовний захист дітей, освітою та вихованням яких він займається.

Стаття 11. Домінантність інтересів учня

(1) Вчитель поважає учня як особистість, організовує виховний процес з урахуванням індивідуальних та вікових особливостей учня, типу його характеру та здібностей.

(2) У межах дотримання вимог законодавства вчитель у своїй професійній діяльності дотримується переваги інтересів учня перед інтересами усіх інших осіб, балансу професійних інтересів, інтересів колег, партнерів, співробітників, інтересів батьків або законних представників учня.

(3) Вчитель повинен бути уважним до учнів, надавати можливість учням висловитися, вміти вислухати учня, відгукнутися на прохання учня, давати поради, розуміти глибинні причини психологічних ускладнень учня, незалежно від факторів, що обумовлюють виникнення цих ускладнень.

(4) Вчитель допомагає учневі за всіх обставин коректно та дбайливо.

(5) Вчитель має підводити учня до саморозкриття і творчості, управляти педагогічним процесом без примушення, вселяти в учнів радість, доброзичливість, упевненість і оптимізм, відповідальність за власне життя, життя на Землі.

(6) Вчитель зобов’язаний приділяти учням достатньо часу і уваги, необхідних для належного розуміння та засвоєння навчального матеріалу, подавати матеріал у доступному та зрозумілому для учнів вигляді.

(7) У всіх випадках, коли погляди учня на процес навчання в чомусь відрізняються від думки вчителя, останній, не зважаючи на це, повинен прагнути знайти порозуміння з учнем, морально його підтримати.

Стаття 12. Компетентність та сумлінність

(1) Суспільна значущість і складність професійних обов’язків вчителя вимагає від нього високого рівня професійної підготовки, фундаментальних знань теорії і практики виховання та навчання, опанування відповідними методами та технологіями педагогічної діяльності.

(2) Вчитель використовує (у межах можливого) всі необхідні для досягнення позитивного педагогічного результату засоби, сучасні знання, методи педагогіки та виховання, у разі потреби звертається до інших спеціалістів.

(3) Вчитель користується науковими досягненнями, проявляючи обачливість і беручи до уваги можливі наслідки своїх висловлювань серед учнів. При цьому необхідно уникати вчинків та висловлювань рекламного характеру, як на свою особисту користь, так і на користь установ і організацій, які вчитель представляє, на користь справи з негативними наслідками.

(4) Вчитель має право користуватися різними джерелами інформації.

При відборі і передачі інформації учням вчитель дотримується принципів об’єктивності, придатності і пристойності. Спотворення інформації чи зміна її авторства недопустимі.

Стаття 13. Чесність та порядність

(1) Вчитель як у своїй професійній діяльності, так і у приватному житті чесний, порядний, принциповий та послідовний у всіх питаннях, вірний слову, даному учневі.

(2) Вчитель поважає права, законні інтереси, честь, гідність, репутацію та почуття осіб, з якими він спілкується.

(3) Вчитель уникає:

– будь-якої дії, спрямованої на ствердження несправедливості;

– винагороди, яка не встановлена чинним Законодавством України.

(4) Професійну діяльність вчитель повинен здійснювати не вводячи учнів та їх батьків в оману щодо кваліфікації, наявності наукового (ученого) ступеню чи присвоєння фахового звання. Натяки а також висловлення побажання щодо вручення вчителю подарунків є неприпустимими.

(5) Вчитель не зловживає своїм авторитетом та професійним становищем.

(6) Вчитель з повагою відноситься до релігійних переконань і політичних поглядів своїх учнів. Він не має права нав’язувати учням свої погляди і переконання.

(7) Вчитель бережливо використовує матеріальні і інші ресурси.

Стаття 14. Культура поведінки

(1) Вчитель гідний своєму покликанню у всіх проявах свого життя, дотримується високого рівня культури поведінки, поводиться стримано та тактовно, зберігає самоконтроль і витримку, слідкує за своїм зовнішнім виглядом, уникає проявів негативних емоційних реакцій, які принижують його людську гідність.

(2) У спілкуванні із своїми учнями і у всіх інших випадках вчитель має бути ввічливим і коректним, ставитися до оточуючих з повагою. Він повинен знати і дотримуватися норм етикету у кожній окремій життєвій ситуації.

(3) Вчитель повинен поважати учня, уникати підвищення голосу на нього, вчиняти будь-які дії, що ображають особистість учня.

(4) Вчитель вміє створювати в учнівському колективі атмосферу доброзичливості, взаємопідтримки, взаємодопомоги, творчої співпраці, зацікавленості в отриманні нових знань.

(5) Вчитель має почуття міри і такту, відмовляється у вихованні від авторитарності та категоричності і намагається виконати свій обов’язок без погроз, примушення і насильства.

(6) Вчитель постійно дбає про культуру своєї мови і спілкування. В його мові немає ненормативної, нецензурної лексики, грубих і образливих фраз.

(7) Пияцтво і тютюнопаління  несумісні з професією вчителя.

Стаття 15. Авторитет вчителя

Авторитет вчителя ґрунтується на компетентності, справедливості, такті, вмінні турбуватися про своїх учнів. Вчитель не створює свій авторитет за допомогою некоректних способів і не зловживає ним.

РОЗДІЛ 3. ЕТИКА ВЗАЄМОВІДНОСИН ВЧИТЕЛЯ ТА УЧНЯ

Стаття 16. Вищий обов’язок вчителя – виховання свідомої, освіченої відповідно до вимог часу, людини

(1) Вчитель приймає на себе особисту моральну відповідальність за всебічний розвиток учня, сприяє реалізації права учня на здобуття ним сучасних, всебічних знань, необхідних умінь і навичок.

(2) Вчитель обирає такі методи роботи, які заохочують в його учнях розвиток позитивних якостей і взаємовідносин: самостійність, самоконтроль, самовиховання, бажання співпрацювати і допомагати іншим.

(3) При оцінці поведінки і досягнень учнів вчитель не повинен занижувати якості учнів та прагне укріпляти їх самоповагу і віру в свої сили, показує їм можливості удосконалення, підвищує мотивацію навчання.

(4) Вчитель відкриває учневі радість спілкування: радість сумісного пізнання, сумісної праці, гри, відпочинку.

(5) Вчитель виховує в учневі чесне і благородне ставлення до оточуючого світу, до інших людей, до себе, розвиває віру в своїх вихователів, віру в своїх товаришів та віру в людей.

Стаття 17. Вчитель готовий поважати індивідуальність учня

(1) Вчитель поважає психофізичну і духовну цілісність, моральні ідеали, честь і достоїнство особистості учня та сприяє їх розвитку при наданні педагогічних послуг.

(2) Вчитель поважає індивідуальність учня навіть у тому випадку, якщо він не схвалює відмову учня від запропонованих дій.

(3) Вчитель надає можливість для реалізації права учня вільно висловлювати свої думки та мати власну позицію у процесі обговорення навчального матеріалу.

(4) Негуманне ставлення до учня, приниження людської гідності, використання в особистих інтересах праці учня неприпустимі.

(5) Вчитель керується принципом індивідуальної відповідальності учня за його поведінку.

Стаття 18. Повага права учня вільно вибирати для себе вчителя

(1) Вчитель поважає право кожного учня вільно вибирати для себе вчителя, що виявляється у безперешкодному переведенні учня в іншу групу, клас, навчальний заклад.

(2)  Вчитель не повинен перешкоджати реалізації права учня на додаткове навчання та виховання у інших вчителів.

Стаття 19. Вчитель забезпечує конфіденційність інформації

(1) Вчитель не має права розголошувати інформацію про особистість учня навіть після закінчення його навчання, за винятком випадків професійних консультацій чи обставин, передбачених законом.

(2) При використанні конфіденційної інформації в навчальному процесі, науково-дослідній роботі, в публікаціях забезпечується анонімність учня.

(3) Розголошення інформації про особу учня, відомостей про особисте життя учня, отриманих у ході виховання та навчання, є етичним лише  у випадку:

– наявності письмової згоди законних представників учня;

– мотивованої вимоги органів дізнання, слідства, прокуратури і суду.

(4) Представлення інформації про учня (колишнього учня) на наукових конференціях, в наукових публікаціях, у засобах масової інформації є етичним тільки в тому випадку, якщо учень або його законні представники цілком проінформовані про можливу втрату конфіденційності, усвідомлюють це й у письмовому вигляді дають добровільну згоду на таке представлення.

Стаття 20. Вчитель сприяє встановленню з учнем відносин взаємного співробітництва та співтворчості на благо учня

(1) Вчитель розглядає учбовий процес як відкритий процес соціального партнерства, якому притаманна особиста відповідальність усіх учасників.

(2) Вчитель виявляє професійний такт і високу культуру в спілкуванні та роботі з учнем.

(3) Встановлення довірчих взаємовідносин співробітництва та співтворчості між вчителем і учнем визначають успіх навчання та виховання і є одним із головних обов’язків вчителя.

(4) Вчитель сприяє усвідомленню та реалізації відповідального ставлення учня до процесу навчання, активно залучає учнів до розвитку шкільного самоврядування.

(5) В усіх випадках невідкладного педагогічного втручання вчитель повинен донести до свідомості учня необхідність та доцільність цих дій.

(6) Якщо стан учня виключає можливість довірчих взаємовідносин з вчителем, їх встановлюють з його законними представниками, родиною чи близькими йому людьми, або звертаються за допомогою до відповідного фахівця.

РОЗДІЛ 4. ЕТИКА ВЗАЄМОВІДНОСИН ВЧИТЕЛЯ ТА батьків неповнолітнього учня

Стаття 21. Надання педагогічної допомоги батькам учня

(1) При вихованні та навчанні учнів вчитель спирається на допомогу законних представників, залучає їх до процесу виховання учня.

(2) Вчитель зрозуміло та об’єктивно інформує законних представників про стан навчання та виховання учня для створення спільної позиції стосовно допомоги учню в навчанні.

(3) Вчитель консультує законних представників з проблем виховання дітей, допомагає пом’якшувати конфлікти між законними представниками і дітьми.

(4) Взаємовідносини між вчителем та законними представниками учня ґрунтуються на принципах взаємної поваги, довіри, доброзичливості, тактовності та відвертості.

(5) Відносини вчителів із законними представниками не повинні впливати на оцінку особистості і досягнень дітей. На відносини вчителів з дітьми і на їх оцінку не повинна впливати підтримка, що надається їх законними представниками  школі чи іншому виховному закладу.

Стаття 22. Вчитель не втручається у справи родини та приватне життя своїх учнів

(1) Ступінь втручання вчителя у приватне життя учня визначається винятково професійною необхідністю, коли існує загроза життю, здоров’ю та розвитку учня.

(2) Вчитель роз’яснює  законним представникам учня необхідність, мету і методи передбачуваного педагогічного втручання.

(3) Якщо учень вимагає конфіденційності в наданні педагогічних послуг, вчитель з’ясовує причини, з яких учень не бажає інформування батьків або інших законних представників, і поясняє необхідність залучення останніх до його виховання.

РОЗДІЛ 5. ЕТИКА ВЗАЄМОВІДНОСИН ВЧИТЕЛІВ

Стаття 23. Принцип поваги до професії вчителя

(1) Принцип поваги до своєї професії домінує у всіх сферах діяльності вчителя: професійній, громадській, публіцистичній та ін. Свою діяльність він спрямовує на збереження та підвищення її престижності.

(2) Кожний вчитель повинен утримуватися від будь-яких дій чи висловлювань, які підривають повагу до його професії. Своєю діяльністю він повинен сприяти збереженню та підвищенню престижності професії, до якої належить, а також  дієвості цього Кодексу.

(3) Вчитель не повинен займатись політичною, релігійною агітацією і пропагандою в робочий час, спонукати колег до дій та вчинків, несумісних із званням вчителя.

(4) Особлива роль вчителя у вихованні підростаючого покоління вимагає законного захисту власних морально-етичних позицій і принципів, особистої гідності, матеріального забезпечення, створення належних умов для здійснення фахової діяльності.

Стаття 24. Взаємовідносини між вчителями  

(1) Вчитель зобов’язаний охороняти честь педагогічного співтовариства, з повагою і доброзичливістю ставитися до колег.

(2) Взаємини між вчителями будуються на підставі колегіальності, партнерства, поваги, взаємної підтримки, відкритості і довіри, а також готовності поділитися своїми професійними знаннями та досвідом. Вчителі одного і того ж навчального закладу уникають конкуренції, що заважає їх партнерству при виконанні спільної справи.

(3) Вчитель не має права публічно ставити під сумнів чи дискредитувати професійну кваліфікацію іншого вчителя. Обговорення діяльності іншого вчителя у присутності учнів та їх батьків чи опікунів є неприпустимим. Спроби завоювати собі авторитет шляхом дискредитації колег неетичні.

(4) Вчителі уникають необґрунтованих і скандальних конфліктів у взаємовідносинах. У випадку виникнення розбіжностей у поглядах вони прагнуть до їх конструктивного вирішення.

(5) Вчителі повинні неупереджено аналізувати як власні помилки, так і помилки своїх колег, не прикривати помилки та проступки один одного. Виявлення незгоди з думками чи діями колег, критика на їх адресу не повинні принижувати особу думки чи дії якої піддаються критиці, повинні бути обґрунтованими, об’єктивними, тактичними, необразливими і доброзичливими. Переслідування вчителя за критику заборонено.

(6) Моральний обов’язок вчителя активно протидіяти практиці безчесних і некомпетентних колег.

(7) Вчитель усвідомлює межі між професійним і приватним спілкуванням під час виконання ним своїх професійних обов’язків.

Стаття 25. Взаємовідносини вчителя з адміністрацією навчального закладу

(1) У навчальних закладах дотримується культура спілкування, що виражається у взаємній повазі, доброзичливості і умінні знаходити спільну мову. Відповідальність за підтримку такої атмосфери покладається на керівника навчального закладу.

(2) Керівник навчального закладу зобов’язаний піклуватися про захист морально-етичних позицій і принципів, особистої гідності, а також достатнє матеріальне забезпечення і соціальний захист, створення належних умов для здійснення фахової діяльності, підвищення фахової кваліфікації  підлеглих.

(3) Адміністрація навчального закладу з повагою відноситься до різноманітності політичних, релігійних, філософських поглядів, смаків і думок, створює умови для обміну поглядами, можливості знайти спільну мову. Різні статуси вчителів, кваліфікаційні категорії і обов’язки не повинні перешкоджати рівноправному вираженню всіма вчителями своїх думок і захисту своїх переконань.

(4) Стосунки адміністрації з кожним вчителем базуються на принципах рівноправності. Адміністрація не може вимагати чи збирати інформацію про особисте життя вчителя, не пов’язане з виконанням ним своїх трудових обов’язків.

(5) Оцінки і рішення керівника навчального закладу повинні бути неупередженими, ґрунтуватися на фактах чи реальних заслугах вчителів. Претенденти на більш високу кваліфікаційну категорію повинні відбиратися і підтримуватися незалежно від їх особистої близькості чи покірності керівнику навчального закладу.

Стаття 26. Взаємовідносини  вчителя з професійними об’єднаннями

(1) Вчитель має право брати активну участь в роботі професійних об’єднань вчителів, одночасно отримуючи  їх захист і підтримку.

(2) Професійні об’єднання вчителів сприяють і надають кожному із своїх членів допомогу у дотриманні та відстоюванні принципів високого професіоналізму, фахової незалежності, моральності та етики.

РОЗДІЛ 6. ВЧИТЕЛЬ І СУСПІЛЬСТВО

Стаття 27. Участь у громадському житті

(1) Вчитель має право займатись у вільний час іншою діяльністю, якщо вона не суперечить законодавству про захист суспільної моралі, про корупцію та загальноприйнятим етичним нормам та не принижує його гідності, а також не завдає шкоди учням і його педагогічній діяльності.

(2) У своїй громадській роботі вчитель пам’ятає про свою підвищену суспільну відповідальність, обумовлену його професійною діяльністю.

(3) Реалізуючи у громадській роботі свій соціальний ідеал, вчитель завжди пам’ятає про свою особливу роль вихователя, носія світла знань.

(4) Вчитель має бути прикладом участі у громадському житті суспільства завдяки своїй неупередженій громадянській позиції, благочинній діяльності.

(5) Авторитет своєї професії чи професіонального співтовариства вчитель спрямовує на захист загальнолюдських цінностей та принципів. Вчитель не повинен зловживати своїм авторитетом для задоволення своїх особистих або політичних інтересів за рахунок учнів.

Стаття 28. Підтримання професійної компетентності

(1) Обов’язок вчителя перед суспільством – свідомо оцінити роль, яку він може взяти на себе в конкретному випадку в залежності від своєї компетентності, інтелекту, обставин та середовища.

(2) Професійна компетентність та авторитет вчителя базується на його здатності бути стриманим, чуйним|чутливим|, доброзичливим, принциповим, творчим, здатним засвоювати передовий досвід|дослід| і передавати його іншим.

(3) Вчитель відповідальний за безперервне підвищення та удосконалення професійного рівня, пошук найкращих методів роботи. Вчитель вимогливий по відношенню до себе і прагне до самовдосконалення. Для нього характерні самоспостереження, самовизначення і самовиховання.

(4) Вчитель здобуває, застосовує і поглиблює наукові знання, поширює відповідну інформацію серед учнів, колег і громадськості, одержує консультації і використовує допомогу спеціалістів інших спеціальностей, якщо це необхідно.

(5) Вчитель – керівник навчального закладу, формуючи педагогічний колектив, усвідомлює власну відповідальність за підтримку та розвиток професійної компетентності педагогічного колективу.

Стаття 29. Оплата праці вчителя

(1) У державних навчальних закладах вчитель надає освітні та виховні послуги за винагороду, відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, посадові обов’язки) та межах кошторису.

(2) Вчитель захищає своє право на справедливу оцінку і оплату праці, уникає принижень і фінансової дискримінації, працюючи в приватних установах і під час приватної практики.

(3) Вимога вчителем від учнів або їх законних представників будь-яких винагород за свою роботу крім здійснення приватної практики за цивільним договором.

(4) Вчитель (за необхідністю) може погодитися на консультацію чи репетиторство учневі, бажану учнем чи його законними представниками.

(5) Оцінка діяльності вчителя повинна враховувати:

– складність і унікальність запропонованих послуг;

– необхідні вміння та досвід вчителя;

– якість виконуваної роботи.

РОЗДІЛ 7. ЗАСТОСУВАННЯ КОДЕКСУ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Стаття 30. Визнання Кодексу колективом вчителів навчального закладу

Визнання Кодексу колективом вчителів навчального закладу підтверджується офіційною заявою в Комітет з питань педагогічної етики.

Стаття 31. Здійснення контролю за виконанням Кодексу

(1) Виконання Кодексу підтримують та контролюють Комісії педагогічної етики навчальних закладів та професійні об’єднання вчителів, які визнали цей Кодекс.

(2) Вищим органом здійснення контролю за виконанням Кодексу є Комітет з питань педагогічної етики.

(3) У разі виникнення непередбачених Кодексом ситуацій, невизначених питань і суперечок щодо тлумачення, виконання або порушення положень цього Кодексу остаточне рішення приймає Комітет з питань педагогічної етики.

Стаття 32. Комісія педагогічної етики при навчальних закладах

(1) Комісія педагогічної етики навчального закладу формується у складі 7 осіб.

(2) До складу Комісії педагогічної етики навчального закладу включаються 2 представники від адміністрації навчального закладу та 5 представників трудового колективу, делегованих до складу Комісії загальними зборами трудового колективу.

Роботу Комісії очолює голова, який обирається більшістю голосів її членів.

Стаття 33. Комітет з питань педагогічної етики

(1) До складу Комітету з питань педагогічної етики включається представник Міністра освіти і науки, молоді та спорту України, представник Колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, делегованих представників професійних об’єднань вчителів, які обираються до складу Комітету учасниками Всеукраїнської наради представників професійних об’єднань вчителів.

Комітет з питань педагогічної етики очолює голова, який обирається більшістю голосів його членів.

(2) Склад Комітету з питань педагогічної етики затверджується Міністерством освіти та науки, молоді та спорту України.

(3) Забезпечення Комітету з питань педагогічної етики приміщенням, засобами зв’язку, створення необхідних умов для його роботи та проведення засідань здійснює Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України.

Стаття 34. Правові наслідки порушення положень Кодексу

(1) У разі порушення Кодексу вчителями або іншими працівниками навчальних закладів, що працюють з дітьми, до винних осіб можуть бути застосовані методи впливу передбачені чинним законодавством.

(2) У кожному випадку невизнання або порушення Кодексу навчальними закладами Комітет з питань педагогічної етики зобов’язаний досліджувати можливі негативні наслідки для учнів та суспільства, а також вживати заходи з їх профілактики і усунення шляхом клопотання перед відповідними організаціями та органами державної влади про дисциплінарні, адміністративні та інші юридичні санкції.

РОЗДІЛ 8. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

(1) Цей Кодекс приймається більшістю голосів учасників Всеукраїнської наради професійних об’єднань вчителів, присутніх на нараді під час його обговорення.

(2) Будь-які зміни та доповнення до цього Кодексу вносяться у порядку, передбаченому для його прийняття.

Advertisements

усе про пед досвід

усе про педагогічний досвід (методичні рекомендації шкільних колег)

вольова психокорекція

Формули психокорекції: „Релаксація”, „Смілива поведінка”, „Воля і характер”, „Стійкість в житті”

Формула психокорекції „Релаксація”
Проводиться за 3-4 хвилини до закінчення заняття.
Сядьте зручно, закрийте очі, знайдіть перед собою умовну ціль і дивіться на неї, розслабтесь (вмикається магнітофон з музичним супроводом).
Повторюйте подумки слідом за мною…
Я розслабився… Музика мені не заважає…
Я спокійний… Я відпочиваю…
Відпочиває мій мозок…
Відпочиває нервова система…
Відпочивають руки…
Відпочивають очі…
Відпочиває все моє тіло…
Моє тіло легке… Воно летить в просторі…
Я відпочиваю… Мені легко і приємно…
Додається 1-2 хвилини на відпочинок в супроводі заспокійливої мелодії
Після чого: „Ви відпочили… Потягніться… Посміхніться… Не забудьте увечері провести аутотренінг… До побачення…”
Тривалість формули 2-4 хвилини
Формула психокорекції „Внутрішня організованість”
Я хочу стати дисциплінованою, ініціативною, ризиковою людиною з високим ступенем внутрішньої організації…
Я дуже хочу стати людиною, яка в змозі бути пунктуальною, обов’язковою, точною, дисциплінованою…
Моє бажання мати риси людини, про яку кажуть: це обов’язкова, дисциплінована точна ініціативна, організована людина…
Я бачу себе як людину з високим ступенем внутрішньої організації: обов’язкову, точну, дисципліновану… мої слова і обіцянки ніколи не розходяться з ділом…
Я бажаю, я можу стати людиною дисциплінованою, обов’язковою, точною, ініціативною…
Мої слова не розходяться з ділом…
Я вірю в те, що тренінг допоможе стати мені людиною з абсолютною внутрішньою організацією…
Я впевнений в тому, що стану дисциплінованою, точною, ініціативною, обов’язковою людиною, у якої слова не розходяться з ділом…
Всі люди бачать мене як абсолютно організовану людину… Вони дивуються, наскільки я зібрана, точна і обов’язкова людина…
Мені подобається бути людиною точною, дисциплінованою, енергійною, ініціативною, обов’язковою…
Я використовую усі свої духовні сили, щоб стати енергійною, впевненою в собі, точною, дисциплінованою і обов’язковою людиною….
Я почуваю себе людиною дисциплінованою, точною, обов’язковою…
Я концентрую свою увагу на тому, щоб стати енергійною, обов’язковою, точною, дисциплінованою людиною…
Я ненавиджу всякі сумніви в тому, що я людина точна, обов’язкова, енергійна, дисциплінована…
Я людина організована, обов’язкова, точна, дисциплінована…
Я господар свого слова…
Формула психокорекції „Смілива мовна поведінка ”
Я хочу стати людиною, яка не має жодного сумніву в тому, що при будь-яких обставинах завжди говорить легко, спокійно, впевнено, як наодинці з собою…
З незнайомими людьми… На іспитах… При самих складних обставинах я завжди говорю легко-легко…
Я говорю, я розмовляю вільно, як наодинці з собою…
Я не допускаю сумніву в тому, що мої мовні можливості абсолютно безмежні…
Я завжди бачу себе людиною з красивою, впевненою мовою…
Я буду вчитися говорити, розмовляти рідною мовою так, щоб подолати будь-які свої сумніви в тому, що мої мовні можливості абсолютно безмежні, що я людина з красивою, здоровою мовою…
Я твердо пам’ятаю, що мої можливості дійсно абсолютно безмежні…
Я завжди як хочу так і говорю… Я можу говорити голосно… Я можу говорити швидко… Але завжди я розмовляю легко-легко, абсолютно вільно…
Я голосно говорю так же впевнено, як і пошепки…
Швидко я розмовляю так же сміливо і впевнено, як і повільно… Мої мовні можливості безмежні…
Я людина з красивою, здоровою мовою… Я переборю в собі сумніви в тому, що моя мова недосконала… Мої мовні органи підкоряються мені безвідмовно…
Вони завжди працюють так, як мені потрібно…
Я завжди говорю легко-легко, абсолютно вільно… Мій організм безвідмовно підкоряється моїй волі і мобілізує всі свої можливості для виконання моїх бажань… І тому завжди, з залізною необхідністю все буде так, як я хочу…
Я завжди буду говорити легко-легко, абсолютно вільно… Я відтепер не буду думати про те, як сказати… Я тепер завжди думаю, що сказати…
Я безмежно вірю в те, що тепер у мене ніколи не може бути ніяких мовних утруднень, ніяких мовних затримок, тому, що я людина з абсолютно здоровою, красивою, впевненою рідною мовою…
Формула психокорекції „Смілива поведінка”
Я хочу стати сміливою, впевненою в собі людиною, яка все може і нічого не боїться…
Я дуже хочу стати людиною, яка при будь-яких обставинах буде почувати себе впевненою, сміливою…
Я бажаю, я можу стати впевненою в собі людиною, яка все може і нічого не боїться…
Я людина смілива, впевнена в собі. Я все можу…. Я нічого не боюсь… З кожним днем моя воля стає все сильнішою і сильнішою…
Я людина смілива, твердо впевнена в собі… Я все вмію… Я все можу і нічого не боюсь…
Я безмежно вірю в свої можливості. Я здатний бути з веселим обличчям в будь-яких ситуаціях…
Я твердо знаю, що якщо всі труднощі зваляться на мене зразу, їм не порушити моєї волі… І тому я нічого не боюсь… Я стою як скеля…
З кожним днем я стаю людиною все сміливішою і сміливішою, впевненою в собі…
Я здатний подолати всі труднощі і перепони… Весь мій організм постійно підтримує повну бойову готовність до подолання впливу зовнішнього середовища…
Я з кожним днем стаю людиною все більше і більше сміливою, впевненою в собі… Розвиваються мої розумові здібності… Моє мислення стає швидким, активним… Пам’ять стає кращою… Увага стає сильнішою…
Я вірю в те, що тренінг допоможе мені стати людиною сміливою, впевненою в собі, яка може і нікого не боїться…
Я впевнений в тому, що стану людиною, яка нічого не боїться, яка може подолати всі перепони сміливо і впевнено…
Мої батьки, всі в нашій родині були люди сміливі, впевнені в собі. Я теж буду сміливим, впевненим в собі…
Я використовую всі свої духовні сили, щоб стати людиною, яка нікого і нічого не боїться…
Я людина смілива, впевнена в собі… Я все можу, все смію… Я нікого і нічого не боюся…

Формула психокорекції „Воля і характер”
Я хочу стати вольовою, впевненою в собі людиною, з твердим, залізним характером, яка все може і нічого не боїться…
Я дуже хочу стати впевненою в собі вольовою людиною з крицевим характером. Я здатний подолати всі перепони, щоб стати такою людиною…
Моє бажання мати риси людини, про яку кажуть, що вона обов’язкова, дисциплінована, точна, вольова, з твердим залізним характером…
Я вірю в те, що тренінг допоможе мені стати людиною з твердим, залізним, крицевим характером. Це мені потрібно для того, щоб впевнено почувати себе в умовах, які називають ринковими.
Я стану вольовою, з характером людиною, щоб впевнено жити в тих нових умовах, які нас чекають. Я буду людиною вольовою, з характером, але справедливою… Люди не побачать в мені жорстокості, вседозволеності… Свою волю і характер я використаю тільки на добро, на боротьбу зі злом…
Мені подобається бути людиною вольовою, з характером, впевненою у собі… Це допоможе мені вижити в складних умовах та ситуаціях…
Я впевнений в собі, я людина вольова… Я людина х характером…
Я використовую усі свої духовні сили, щоб стати енергійною, вольовою, впевненою в собі, точною, дисциплінованою і обов’язковою людиною з твердим, крицевим характером…
Я почуваю себе людиною дисциплінованою, вольовою, з характером, здатною подолати всі перепони в житті…
Я не використаю свою волю і характер на зло людям… В мені вони побачать сильного, вольового захисника…
Я концентрую увагу на тому, щоб стати вольовою людиною… Увесь мій організм цього бажає… бажаю цього і я…
Я ненавиджу усякі сумніви в тому, що я людина вольова, енергійна, організована, обов’язкова, з сильним, залізним, крицевим характером…
Формула психокорекції „Стійкість в житті”
Я хочу стати людиною веселою, енергійною, завжди молодою силою і духом, стійкою до життєвих незгод…
Я настроюсь на веселе, молоде, енергійне життя і зараз, і через тридцять, і через сто років…
Я настроюсь на щоденну енергійну, цікаву роботу і зараз, і через тридцять, і через сто років… Все багаторічне, молоде, енергійне, веселе життя у мене попереду…
Я можу стати людиною впевненою в собі, енергійною, стійкою до всіляких перешкод, які чекають на мене в житті…
Моє тіло оновлюється, серце працює чітко, впевнено, як двигун… В мені народжується енергія, впевненість в собі, стійкість проти зла, несправедливості, хвороб…
Я здорова, енергійна, вольова людина, здатна стійко перенести життєві незгоди, неприємності, біль, розчарування…
Я почуваю як кріпну, як оздоровлюється моя психіка… Всі мої нерви стають крицевими… Кожен прожитий день збільшує тривалість мого подальшого життя…
Я живу за законом: чим старший — тим молодший… я відкидаю сумніви в тому, що у мене немає стійкості в житті…
Я людина смілива, впевнена в собі, я все можу, я нікого і нічого не боюся…
Я твердо пам’ятаю, що якщо всі труднощі обсядуть мене зразу… І неочікуване, я витримаю… Я повинен витримати, бо я людина смілива, вольова, з характером, стійка до всіляких незгод, біди, хвороб…
Я впевнений в тому, що життєві складнощі, біди, лихо, хвороби, не зламають мене… Я захищений від них здоровим тілом, здоровим духом, здоровою психікою, здоровими нервами, впевненістю в своїй стійкості…
Як висновок можна зазначити, що у вітчизняній педагогічній та психологічній науках нині цілком очевидно не вистачає досліджень сугестопедагогіки для належного теоретичного осмислення основних її напрямів як педагогічних систем, які б могли скластися за умов їх масового поширення. І такі умови надає КМСОНП.

бажання навчатися

Формула психокорекції „Бажання навчатися”
Сядьте зручно, руки покладіть на коліна долонями догори, закрийте очі, розслабтесь, дихайте спокійно і неглибоко (вмикається магнітофон з музичним супроводом).
Повторюйте подумки за мною все, що я буду говорити…
Я розслабився… Музика мені не заважає…
Я готовий слухати… Мені буде все зрозуміло…
Я уважний… Увага… Увага… Увага…
Я хочу мати велике бажання добре навчатися…
Моє бажання добре вчитися не випадкове…
Воно потрібне мені для того, щоб стати добрим спеціалістом, мати роботу і великий прибуток…
Я вірю в те, що у мене з’явиться велике бажання добре навчатися…
Я впевнений в тому, що я можу добре навчатися…
У мене є таке бажання…
Всі мої товариші бачать мене як людину з великим бажанням вчитися не гірше за інших…
Я використовую всі свої духовні сили, щоб мати бажання навчатися якнайкраще…
Я почуваю себе людиною з великим бажанням навчатися якнайкраще…
Я ненавиджу всякі сумніви в тому, що не зможу вчитися добре, бо я навчаюся для себе, для свого майбутнього…
Мої батьки, всі в моїй родині бажають, щоб я став шановною людиною, вченою людиною і я повинен нею стати…
У мене велике бажання добре навчатися…
Я відпочиваю… Моє тіло розслаблене… В мене вливається велике бажання добре навчатися…
Я відпочиваю…
1-2 хвилини на відпочинок. Звучить заспокійлива мелодія.
Після чого: „Ви відпочили… Потягніться… Посміхніться… Ваше бажання навчатися значно збільшилося…”
Тривалість формули 4-5 хвилин

пам’ять студента

Формула психокорекції „Пам’ять студента”
Сядьте зручно, руки покладіть на коліна долонями догори, закрийте очі, розслабтесь, дихайте спокійно і не глибоко (вмикається магнітофон з музичним супроводом).
Повторюйте подумки за мною все, що я буду говорити…
Я розслабився… Музика мені не заважає…
Я готовий слухати… Мені буде все зрозуміло…
Я уважний… Увага… Увага… Увага…
Я хочу мати добру пам’ять, щоб з першого разу і назавжди запам’ятати побачений, прочитаний або вислуханий матеріал…
Моє бажання мати добру пам’ять, яка потрібна мені для успішного навчання…
Я бачу себе як людину з міцною, сильною комп’ютерною пам’яттю…
Я бажаю, я можу мати велику, міцну пам’ять…
Я вірю в те, що у мене буде міцна, велика, комп’ютерна пам’ять, яка потрібна для успішного навчання…
Я впевнений у тому, що у мене буде прекрасна пам’ять, яка дуже мені потрібна для навчання…
Всі люди бачать мене як людину з міцною, великою прекрасною пам’яттю…
Мені подобається тренувати свою пам’ять…
Я використовую всі свої духовні сили, щоб розвивати в собі міцну, комп’ютерну пам’ять…
Я почуваю себе людиною з міцною, так потрібною мені для навчання пам’яттю…
У мене сильна, міцна, могутня пам’ять…
Вона потрібна мені для того, щоб успішно навчатися…
Я відпочиваю… Моє тіло розслабилось… В мене вливається сильна і міцна пам’ять… Я відпочиваю…
1-2 хвилини на відпочинок. Звучить заспокійлива музика.
Після чого: „Ви відпочили… Потягніться… Посміхніться… Ваша пам’ять стала значно кращою…”
Тривалість формули 4-5 хвилин

пам’ять викладача

Формула психокорекції „Пам’ять викладача”
Сядьте зручніше, руки покладіть на коліна, закрийте очі, розслабтесь, дихайте спокійно і не глибоко (вмикається магнітофон з музичним супроводом, запропонованим психотерапевтом).
Повторюйте подумки слідом за мною (пауза)…
Я розслабився… Музика мені не заважає…
Я готовий слухати… Мені буде все зрозуміло…
Я уважний… Увага… Увага… Увага…
У мене сильна і міцна пам’ять…
Я хочу мати сильну пам’ять, щоб з першого разу і назавжди запам’ятати прочитаний або вислуханий матеріал…
Я твердо пам’ятаю, що у мене міцна пам’ять…
Вона мені потрібна для того, щоб стати впевненим в собі педагогом-майстром…..
Я прикладаю великі, могутні вольові зусилля, щоб стати відмінним педагогом з сильною, могутньою, комп’ютерною пам’яттю..
Я почуваю себе людиною з могутньою, комп’ютерною пам’яттю.
Я ненавиджу всякі сумніви в тому, що у мене міцна, велика, могутня, комп’ютерна пам’ять…
У мене міцна, могутня пам’ять… Вона потрібна мені для того, щоб стати педагогом-майстром…
Я спокійний, я зовсім спокійний… У мене сильна міцна, могутня пам’ять…
Я відчуваю, моє тіло розслабилось… В мене вливається сильна і міцна пам’ять…
1-2 хвилини на відпочинок та прослуховування музичного супроводу.
Після чого: „Ви відпочили… Потягніться… Посміхніться… Ваша пам’ять стала значно кращою…”
Тривалість формули 4 хвилини.

яка у вас пам’ять

Тест „Яка у вас пам’ять?”

Запам’ятайте наведені нижче слова разом з їх порядковим номером. Відповідь вважається правильною тільки за умови, що слово відтворюється разом з його порядковим номером, під яким воно записане.
На запам’ятовування слів і їх порядкових чисел дається 40 секунд.
Запишіть ті слова, які ви запам’ятали, разом з їх числами.
1. Українець 11. Масло
2. Економіка 12. Папір
3. Каша 13. Тістечко
4. Татуювання 14. Логіка
5. Нейрон 16. Капіталізм
6. Кохання 16. Дієслово
7. Ножиці 17. Перерва
8. Совість 18. Дезертир
9. Глина 19. Свічка
10. Словник 20. Вишня
Через 40 секунд підрахуйте продуктивність своєї пам’яті, для чого число правильно відтворених слів помножте на 100 і розділіть на 20. Це і буде відсоток продуктивності запам’ятовування.
90…100% — відмінно
70…90% — дуже добре
50…70% — добре
30…50% — задовільно
10…30% — погано
0…10% — дуже погано
Таке тестування проводиться як за допомогою ЕОМ, так і без неї.
На початку, в середині і в кінці лекції, на якій буде використано навіювання для тренінгу пам’яті, студенти заповнюють тест індексу свого психологічного стану. Після цього викладач починає психологічну корекцію пам’яті за такою формулою.

Психокорекція пам’яті
Сядьте зручніше, руки покладіть на коліна, закрийте очі, розслабтесь, дихайте спокійно і не глибоко (вмикається магнітофон з музичним супроводом, запропонованим психотерапевтом).

Повторюйте подумки:
„Я розслабився, музика мені не заважає…
Я готовий слухати. Мені буде все зрозуміло…
Я уважний…
Увага… Увага… Увага.
У мене сильна і міцна пам’ять …
Мої батьки, всі в нашій родині мали хорошу і міцну пам’ять
Я успадкував хорошу пам’ять…
Я твердо пам’ятаю, що у мене добра пам’ять…
Я прикладаю великі вольові зусилля, щоб бачити себе людиною з міцною пам’яттю…
Я дуже хочу мати добру пам’ять, щоб з першого разу і назавжди запам’ятати прочитаний або вислуханий матеріал…
Я можу досягнути того, щоб з першого разу і на все життя запам’ятати прочитаний або вислуханий матеріал…
Я спокійний, я абсолютно спокійний, у мене сильна, велика, комп’ютерна пам’ять.”
Дається 1-2 хвилини на відпочинок та прослуховування заспокійливого музичного супроводу.
Після чого: „Ви відпочили. Потягніться, посміхніться. Ваша пам’яті, стала значно кращою”.
Вся процедура займає 5-6 хвилин.
За 3-4 хвилини до закінчення лекції проводиться музична релаксація з використанням формули:
„Сядьте зручно, закрийте очі, знайдіть перед собою умовну ціль і дивіться на неї, розслабтеся, дихайте спокійно” (вмикається магнітофон з музичним супроводом).
Повторюйте подумки:
„Я розслабився, музика мені не заважає. Я спокійний, я відпочиваю. Відпочиває мій мозок…(пауза) Відпочиває нервова система… (пауза) Відпочивають руки … (пауза). Відпочиває все моє тіло … (пауза)
Моє тіло легке … Воно летить в просторі…
Я відпочиваю … Мені легко і приємно.”
Дається 1-2 хвилини на відпочинок.
Після цього: „Ви відпочили, потягніться, посміхніться. Не забудьте увечері провести сеанс аутотренінгу своєї пам’яті. До побачення”.
Контрольні заміри продуктивності пам’яті проводилися нами за допомогою додаткових тестів, складених за принципами наведеного вище, після 5, 10, 15, 30, 45 хвилин, 1 і 2 годин після першого сеансу, а також після 6-го та 10-го сеансів психокорекції. Експерименти показують і студенти самі свідчать про те, що рівень пам’яті значно зростає, зникає напруга, пов’язана з вивченням аналітичної інформації (рис.12.7-12.9).
Для людини характерні два рівні пам’яті; короткочасна та тривала. В залежності від обставин має місце забування або розмивання інформації, а іноді і повна її втрата. В зв’язку з цим, при тестуванні ми використали систему слів не пов’язаних асоціаціями. Ми виявили, що студенти з першого разу запам’ятовують від 5 до 9 слів, що в

аутотренінг і релаксація

аутотренінг і релаксація

Важливе місце в розвитку особистості належить самонавіюванню (аутотренінгу). Можливості цього прийому досить широкі, однак його використання можливе лише за умови, що студент реально усвідомить свій недолік, бажає його позбутися. В цьому випадку завдання педагога — озброїти студента методикою самонавіювання.
Ефективність навіювання та самонавіювання значно підвищується, якщо вони реалізуються на фоні психічного та фізичного розслаблення (релаксації) людини, яка зазнає навіювання. Цей метод — релаксація — з нашої точки зору дуже перспективний в педагогіці, зважаючи на все ширше використання інтенсивних технологій навчання, що призводить до значних психічних і фізичних навантажень студентів. Continue reading →

сугестивні технології

Форми та технології навчання з використанням сугестопедії
Методи навчальної діяльності виявляю в її формах та технологічних особливостях. До основних форм сугестопедичного навчання відносять:
• заняття-спектакль;
• сюжетне заняття;
• концертний сеанс;
• ігрові заняття;
• лекції;
• практичні та семінарські заняття.
Заняття-спектаклі та сюжетні заняття можуть використовуватися у вищій школі при підготовці педагогів, мистецтвознавців, хормейстерів, хореографів.
Заняття-спектакль, наприклад, триває до 45 хвилин. Студенти дивляться його по телебаченню або на моніторах ПЕОМ. Головні ролі виконують професійні актори. Спектакль має розкрити сутність певної глобальної теми, яку розпочинають вивчати.
Сюжетні заняття можуть використовуватись замість занять-спектаклів. До глобальної теми, яка має вивчатись, підбирають окремі пісні, уривки із опер, балетів, спектаклів, кінофільмів, які демонструють студентам.
Концертний сеанс — це форма навчальних занять, яка у традиційній навчальній системі не зустрічається. Він може залежно від обсягу нового навчального матеріалу тривати академічну годину. Під час підготовки до активного концертного сеансу викладач добирає емоційно насичений музичний твір, з багатою мелодією і гармонією. Попередньо прослуховує його, уловлюючи зміни настрою, темпу, динаміки. Поділяє програму навчального заняття відповідно до особливостей музичного супроводу, тренує нюансування свого голосу в процесі читання відповідно до нього. Найважливіше, аби читання було якомога ближче до музичного твору. Від цього залежить глибина запам’ятовування навчального матеріалу студентами.
Поведінка викладача перед початком заняття урочиста, як до початку концерту. Спокійно вичікується звучання першої музичної теми або введення. Після встановленої цензури (дихання, паузи) починається читання навчального тексту з урочистим інтонуванням залежно від характеру музичного твору. Перш ніж сказати наступну фразу викладач уважно стежить за змінами в музиці, відповідно до них змінюючи настрій. Мажорний лад супроводжується радісним настроєм, мінорний — ліричним. Темп читання залежно від музики стає повільним, помірним чи швидким. Голос — тихим, середнім, сильним.
Педагог постійно стежить, щоб починати читання на сильний, так званий ударний час, а завершувати — наприкінці музичної фрази. Якщо це не вдається, то необхідно почекати, щоб вона скінчилася. Для цього потрібно постійно стежити за найяскравішою мелодійною лінією.
На початку заняття викладач саморелаксується, спокійно і зручно сідає в крісло. Пильнує, щоб студенти спонтанно наслідували його. Починає читати у звичайному розмовному темпі виучуваної мови (дисципліни) настільки художньо, настільки це можливо, тобто з легкою зміною в тембрі голосу, емоційною насиченістю. За таких умов музика в основному є фоном для релаксації, хоч і подається із силою звичайного концерту.
Наступного дня характер навчальних занять урізноманітнюється, вводяться елементи гри, пісні, цікавими розповідями студентів. Робота попереднього дня продовжується до повного вичерпування дидактичних одиниць, передбачених глобальною темою.
Ігрові заняття, які передбачають рольові ігри та проблемні ситуації та задачі на розвиток мислення — основна форма занять емоційно-смислового методу І.Ю.Шехтера, який вважає, що різного роду ігри, кейси, проблемні ситуації залучають у процес навчання не тільки логіко-регіональну сферу мислення, а й установки, різнобарв’я гами емоцій та переживань, що й відповідає емоційно-смисловому підходу до проблеми інтенсивного навчання, яке становить поряд з іншими складовими основу сугестопедії [49, 132].
Найкращі результати, і це відповідає вимогам КМСОНП та ECTS, сугестопедагогіка дозволяє отримати під час імітаційних ігрових занять. Головна риса таких занять — це імітація майбутньої управлінської, технологічної та практично-конструкторської діяльності. Така імітація може носити колективний характер, коли умовно враховуються функціональні зв’язки учасників гри між собою і сумісними службами. Такі заняття називаються інтерактивними. Якщо такі колективні взаємозв’язки відсутні, то імітація має індивідуальний характер, а заняття називаються неінтерактивними.
Інтерактивні ігрові заняття (interaction — англ., взаємодія, вплив один на одного) включають:
• ігрове проектування (конструювання);
• розігрування ролей;
• операційні ігри;
• проблемно-орієнтовані ігри;
• організаційно-діяльні квазіігри;
• науково-дослідні ділові ігри;
• атестаційні ділові ігри;
• навчально-педагогічні ігри;
• соціально-психологічні ігри;
Неінтерактивні ігрові заняття, як різновид неігрових активних методів навчання, включає:
• аналіз конкретних ситуацій;
• імітаційні вправи;
• рішення практичних завдань;
• круглий стіл;
• індивідуальний практикум;
• мозкова атака.
Технологія проведення ігрових занять з використанням основних елементів сегестопедагогіки висвітлено в навчально-методичній літературі [49, 122].
У вищій школі України навіть в умовах КМСОНП основними формами передачі знань студентам залишаються лекції, практичні (семінарські) та лабораторні заняття на яких педагоги-новатори успішно використовують сугестопедичні підходи, створюючи специфічні сугестивні навчальні курси. Основні структурні частини технології таких занять:
Вхідна бесіда. Її мета — формування у студентів установки на легке і приємне засвоєння нової навчальної інформації.
Досеансова фаза. Упродовж неї студенти вперше ознайомлюються з новим навчальним матеріалом.
Сеансові фаза. Складається з уже відомих активного і пасивного сеансів. Під час активного сеансу студенти, слухаючи викладача, стежать за його словами, дивлячись в заздалегідь підготовлені тексти (опорні конспекти, інтерактивні комплекси). Викладач передає навчальну інформацію у відомій інформаційній колисці (запитальна, м’яка, імперативна інтонації). Пасивний або концертний сеанс передбачає прослуховування того ж самого навчального матеріалу на тлі тихої релаксуючої музики. Сеансова фаза призначена для запам’ятовування навчального матеріалу на репродуктивному рівні.
Післясеансова фаза. Призначена для запам’ятовування навчальної інформації на конструктивному та творчому рівні і має такі структурні частини:
а) первинна розробка навчального матеріалу;
б) вторинна його розробка;
в) етюдна розробка.
Отже, сугестивний курс передбачає такі технологічні особливості:
1. Проведення під час вхідної бесіди попередньої психолого-педагогічної бесіди, завдання якої сформувати передумови для подальшого розвитку стану псевдопасивності.
2. Спеціальне формування і використання в навчальному процесі особливого функціонального стану, що забезпечує ефект гіпермнезії.
3. Прагнення до одночасного використання великої кількості різноманітних засобів психолого-педагогічного впливу, що призводить до засвоєння навчального матеріалу на творчому рівні.
Сугестопедична лекція (практичне, семінарське, лабораторне заняття) в умовах КМСОНП обов’язково передбачає глобалізацію навчального матеріалу розробку глобальних тем (тьюторські оглядові лекції тощо), які дають можливість отримати цілісне враження теми, яка вивчається.

сугестопедія

Засоби, методи та прийоми сугестопедії
Першопочатком у підготовці до будь-якого заняття для педагога є зміст освіти. Лише остаточно визначивши його, можна переходити до підбору необхідних методів, прийомів та засобів навчальної діяльності, визначення форми проведення заняття.
Але в той час, коли традиційна система навчання прагне засвоювати навчальний матеріал на творчому рівні, на жаль, не завжди спираючись на належний репродуктивний рівень його засвоєння, то сугестопедія особливу увагу звертає на значне розширення обсягів його засвоєння на репродуктивному рівні.
Цілі, завдання, принципи та зміст сугестопедичного навчання реалізується лише за умови використання відповідних психологічних, дидактичних та артистичних засобів.
Психологічні засоби, як уже згадувалося, вимагають серйозної підготовки педагогів. Вони повинні володіти мистецтвом пов’язувати периферійні перцепції й емоційний стимул у цілісну психологічну оркестрацію. Мистецтво двоплановості — справа талановитих педагогів.
Стосовно останнього І.А.Зязюн пише: „У талановитих педагогів щаслива рівновага розуму і почуттів. Їхнє внутрішнє життя яскраве, тонке, інтенсивне. Вони без особливих зусиль координують слово і дію, інформацію і почуття, міру уваги аудиторії. Органічна природа педагога проявляється в єдності здобутих усвідомлених і неусвідомлених начал. Підсвідомість і пов’язана з нею інтуїція — це великий дар, який допомагає творчим педагогічним пошукам, оскільки вона поєднується зрізними здібностями, особливо розумовими, естетичними”.
Тут важливо все: і погляд очей, і положення рук, і жест. Як бачимо, це не є чимось новим для традиційної системи навчання. однак остання не зорієнтовує педагога на цілеспрямоване використання парасвідомих процесів, які безпосередньо стосуються двоплановості поведінки.
Дидактичні засоби сугестопедії передбачають уже згадувану глобалізацію навчального матеріалу на основі основних закономірностей певного навчального предмета. Відмінним у порівнянні з традиційною системою навчання тут є те, що остання передбачає вивчення кожного елементу ізольовано від змістової цілісності, автоматизацію запам’ятовування здійснює посередництвом часто нецікавих стомлюючих вправ і лише перед завершенням вивчення теми намагається з’єднати всі елементи в одне ціле. В сугестопедичній системі усе навпаки. Глобалізація навчального матеріалу допомагає студентам на початку вивчення теми узагальнювати, бачити головне, суттєве, спільне, не розпорошуючись у подробицях. А на наступних заняттях вивчення глобальної теми головну увагу звернути на ці подробиці, розташовуючи вже відоме, головне як другорядне.
Така організація навчального матеріалу в поєднанні з естетизацією не лише породжує явища так званої неаддитивності, тобто появи нових властивостей, які вже не зводяться до властивостей складових, а й виховує у людей цілісний погляд на світ.
Артистичні засоби, або засоби мистецтва, вводять у навчальний процес особливий тип звільняючого і стимулюючого дидактизованого мистецтва, яке не є ілюстрацією навчального змісту, а „спаяне” з ним.
Досить часто при вивченні нової глобальної теми в умовах сучасного технічного оснащення використовуються відеодемонстрації, мультимедійний супровід з включенням фрагментів роботи підприємств, засідань, сесій, музичних спектаклів, опер, балетів, у фабулу яких у найбільш напружені емоційні моменти введені основні закономірності, алгоритми теми. Використовується також хореографія, живопис, декоративне і прикладне мистецтво, фотографія, кіно, фонова музика.
Зрештою, це не є чимось новим і для традиційної системи навчання. Однак використання в ній мистецьких засобів має не стільки фрагментарний, скільки залишковий характер. Це пояснюється тим, що вони слугують в основному ілюстрацією навчального змісту і не є одним з обов’язкових компонентів, які породжували б відоме в сугестопедії явище неаддитивності. Але використання засобів сугестопединчого мистецтва в масовій вищій школі України, навіть в умовах КМСОНП, на наш погляд, проблематичне.
На базі сугестопедичного методу Г.К.Лозанова наприкінці минулого століття в колишньому СРСР було розроблено чимало сугестопедичних методів і кожен з них зробив свій внесок у збагачення сугестопедичного напряму в сугестопедагогіці [49].
Метод Л.Ш.Гегечкорі розроблений в Тбіліському державному університеті на базі принципу системного підходу. Цей метод як система має такі підсистеми:
• первинний виклад навчального матеріалу;
• розробки його;
• фіксації отриманої інформації.
Кожна з цих підсистем є ієрархією певних прийомів і процедур. Порівняно з існуючими тоді методами, розробленими на сугестопедичній основі, нове, що було внесено, зводилося до таких моментів:
• досеансовий виклад інформаційного матеріалу;
• соціометричне тестування з огляду на психологічну сумісність мікрогрупи для участі, заснованій на принципах рольової гри;
• варіантні та імпровізовані етюди;
• задачі на розвиток мислення в іграх;
• проблемні ситуації в іграх;
• субсенсорне підкріплення;
• підсилення сугестії засобами мистецтва (світломузика, фонова музика, ефект присутності);
• аудіювання;
• мультимедійний відеокурс.
Головною принциповою відмінністю цього методу від йому подібних є так званий міжцикловий етап, який покликаний реалізувати принцип оптимального співвідношення свідомого та інтуїтивно засвоєного у процесі навчання.
Метод І.Ю.Шехтера, або емоційно-смисловий метод прискореного вивчення іноземних мов виходить з тих позицій, що установка на так звану комунікативність і ситуативність у процесі засвоєння усного мовлення не призводить до справжньої мовленнєвої діяльності. Необхідною умовою актуалізації мовленнєвого висловлювання є діяльність особистості, боротьба мотивів, які виникають у його процесі, зміна структури діяльності шляхом зміни її мотивів.
Метод І.Ю.Шехтера поєднує із сугестопедичним методом Г.К.Лозанова те, що, на відміну від традиційних методів вивчення іноземних мов, згідно з якими опорою вивчення виступає засвоєння готових знань про мову, що пропонуються студентам для запам’ятовування у вигляді правил чи схем, різноманітних моделей чи схем, зразків текстів тощо. Як один так і другий метод залучають студентів у безпосередній акт спілкування між собою для розв’язання життєвих завдань [122].
Метод Г.О.Китайгородської, або метод активізації можливостей особистості та колективу пов’язаний з концепціями вітчизняної психологічної школи (теорія особистості та колективу А.В.Петровського), положеннями стосовно мовленнєвої діяльності, виробленими псилінгвістикою (А.А.Леонтьєв), а також з використанням сфери підсвідомого в навчанні (Г.К.Лозанов).
Вивчення нового навчального матеріалу передбачає чотири його виклади, які в основному запозичені із сугестопедичного методу Г.К.Лозанова, але проводиться по-іншому.
Перший виклад, або так звана дешифровка (40-50 хв.), вводить у нову тему, ознайомлює слухачів зі сферою ситуації, а не мовного (або іншого) матеріалу. Супроводжується відповідними тестами, мімікою, перекладом на рідну мову.
Другий виклад (40-50хв.) має за мету забезпечення мимовільного запам’ятовування нового навчального матеріалу. Відбувається хорове промовляння за викладачем та програвання всього тексту. Фрази вимовляються з різноманітним емоційним забарвленням (радість, здивування, сумнів, жаль тощо), у різному ритмі і темпі. Деякі фрази ритмічно простукуються, проспівуються, а окремими викладачами навіть протанцьовуються.
Третій виклад називається активним сеансом. Мета його — закріплення нового навчального матеріалу шляхом його впізнання. Викладач читає текст у відомій інтонаційній колисці. Після фрази на рідній мові витримується до 2 секунд пауза, щоб упродовж неї студенти встигли пригадати відповідний іноземний еквівалент.
Четвертий виклад відбувається у формі музичного сеансу тривалістю близько 10 хвилин. Перед початком сеансу студентам дається установка на слухання музики і текстової частини заняття. Викладач виразно читає текст на тлі реклаксуючої класичної музики. Переклад відсутній. Формується цілісна уява про текст, почуття впевненості в успішному його засвоєнні, враження легкості та відпочинку.
Отже, розглянувши основні модифікації сугестопедичного методу Г.К.Лозанова, слід відзначити його відносну універсальність [122].

релаксопедія

Технологія навчання з використанням релаксопедії
У системі релаксопедичного навчання важливою є технологія його проведення. І тут на перший план виходять заняття з метою визначення ступеня навіюваності студентів. Навіюваність — саморегуляція діяльності суб’єкта навчання під впливом неусвідомлених зовнішніх дій. Розрізняють три ступені навіюваності: легконавіювальний (ЛН), середньонавіювальний (СН) та важконавіювальний (ВН).
Для визначення ступенів навіюваності викладачів та студентів використовують так звані індикаторні методики, яких є декілька.
На початку першого заняття студентам наводять декілька прикладів психологічних дослідів у ВНЗ з метою зацікавлення їх. Справжня ціль заняття не повідомляється. Сповіщається тільки, що у викладача є бажання вивчити індивідуальні особливості кожного студента. По черзі кожному студенту пропонують одну з наступних індикаторних методик [122].
Індикаторна методика №1 „Лінії”.
Студентам послідовно показують 8 відрізків стрічки паперу такої довжини: 1) 6,5 см; 2) 7,5 см; 3) 8,5 см; 4) 9,5 см; 5) 10,5 см; 6) 11 см; 7) 11 см; 8) 11 см.
Показуючи другий відрізок, викладач запитує: „Він більший від першого?” після ствердної відповіді він повторює: „Так, він більший”. Потім показує третій відрізок і знову запитує: „Він більший від другого?” після ствердної відповіді підкреслює: „Звичайно більший”. Почергово показує інші відрізки. Критичними виявляються два останні. Якщо студент стверджує, що сьомий відрізок більший від шостого, а восьмий більший від сьомого, ми констатуємо схильність студента до навіювання.
Індикаторна методика №2 „Запах”.
Студенту дають три абсолютно чистих пляшечки. Викладач впевнено заявляє, що дві пляшечки не мають запаху, а в одній був бензин. „Ваше завдання визначити, в котрій пляшечці був бензин, запах якого відчувається чітко”. До навіюваних належать студенти, які зразу ж без вагань вказують на пляшечку, у якій „був” бензин.
Індикаторна методика №3 „Міста”.
Викладач говорить: „Напишіть, будь-ласка, на листку паперу назви будь-яких чотирьох міст”. Наприклад, Київ, Донецьк, Львів, Рівне. До навіюваних належать студенти, які у своїй відповіді повторили не менше двох назв міст, запропонованих викладачем.
Індикаторна методика №4 „Падіння вперед”.
Викладач вимагає, щоб студент, який стоїть біля стіни, дивився в одну точку — на його перенісся. Доторкнувшись витягнутими руками до висків студента і дивлячись йому в очі, викладач починає навіювати: „Вас починає тягнути вперед. Ви хитаєтесь. Вас все більше і більше тягне вперед, до мене. Ви не в силах втриматися. Ви падаєте”. Вимовивши це викладач розводить руки і ледь відхиляє свій корпус назад.
Ступінь навіюваності тут констатується за швидкістю реакції студентів на зміст навіювання.
Індикаторна методика №5 „Зчеплення рук”.
Студентам пропонують зчепити кисті рук, міцно стиснути пальці, дивитися в очі викладачу. Останній говорить: „Ваші руки німіють, вони втрачають чуттєвість. Пальці все міцніше і міцніше стискуються. Я порахую до десяти — ви не зможете їх роз’єднати. Отже, раз, два. Ви втрачаєте керування руками. Три, чотири. Руки стягує. П’ять, шість. Пальці злиплися. Сім, вісім. Руки не розірвати. „Дев’ять, десять. Спробуйте розчепити. Не можете, не можете”.
Ступінь навіюваності визначають виходячи з того, як студент роз’єднує пальці: йому це важко чи він зовсім не може цього зробити.
Загальний результат навіюваності студентів визначається виходячи із наступного:
• якщо у студента із п’яти показників не менше чотирьох свідчать про легку навіюваність, то він відноситься до ЛН;
• аналогічно студенти зараховуються і до групи ВН;
• усі інші студенти зараховуються до групи СН.
Дані дослідження ступеня навіюваності студентів заносяться в табл.12.3.
Таблиця 12.3
Ступінь навіюваності студентів
№ з/п Прізвища студентів Індикаторні методики Загальний результат
№1 №2 №3 №4 №5
1. Антонюк В.П. ЛН ЛН ЛН СН ЛН ЛН
2. Білоус Д.І. ВН ВН СН ВН ВН ВН
3. Богданець С.О. ЛН ЛН ВН СН СН СН
4. Войтюк К.М. СН СН СН СН ЛН СН
5. Дудка О.О. ЛН СН СН ВН ЛН СН
Після визначення ступеня навіюваності кожного студента викладачеві доцільно ознайомитися із симптомокомплексами важко навіюваних (ВН) та легко навіюваних (ЛН) студентів, які наведені в табл.12.4.
Таблиця 12.4
Симптомокомплекси важко навіюваних та легко навіюваних людей
Важконавіюваний Легконавіюваний
Сильний тип Слабкий тип
Швидкий темп психічної діяльності Повільний тип психічної діяльності
Інтроверт Екстраверт
Висока стійкість уваги Низька стійкість уваги
Скептичний Довірливий
Нетривожний Тривожний
Впертий Податливий
Ригідний Флексобільний (гнучкий)
Необов’язковий Виконавчий
Високий потяг до самовираження Низький потяг до самовираження
Характерне творче мислення Характерне репродуктивне мислення
Потяг до самостійності в праці Намагання працювати за зразком
Ці типові риси співвідносяться з їхнім індивідуальним виявом в особистості. Виходячи із цього, в навчальній діяльності необхідно:
1. Звернути увагу на розширення репродуктивної сфери пізнання у важко навіюваних студентів і творчої — у легконавіюваних.
2. Студентом категорії ЛН слід всіляко допомагати в переборенні несміливості, невпевненості у своїх силах.
3. У студентів категорії ВН необхідно розвивати вміння і бажання бути не лише організаторами, а й виконавцями тих чи інших заходів.
Тривалість перших двох-трьох занять — 15-20 хвилин. Починаючи з п’ятого заняття на релаксацію, що застосовується з дидактичною метою, відводиться 5-7 хвилин. Місцем проведення може бути студентська аудиторія.
Структура релаксопедичного заняття
1. Попереднє ознайомлення з новим інформаційним матеріалом. Усвідомлення цього матеріалу студентами, формування образу інформаційного матеріалу в зорових і слухових зв’язках. Застосування наочності (10-15 хвилин).
2. Уведення студентів у стан релаксації (5-7 хвилин).
3. Релаксопедичне засвоєння нової інформації. Використання різноманітного інтонаційного забарвлення заучуваного матеріалу для створення стійких звукомоторних образів. Бажано, щоб студенти з тією ж самою інформацією пошепки повторювали інформацію (20-25 хвилин).
4. Завершення релаксопедичного сеансу формулюваннями: „Я вірю в себе!”, „Я запам’ятаю навчальний матеріал!”, „Я відчуваю себе бадьорим і свіжим!”
5. Вивід зі стану релаксації. Виконання творчих завдань, які актуалізують застосування нової інформації. Можлива письмова робота з метою перевірки якості засвоєного матеріалу (5-10 хвилин).
6. Перерва між академічними годинами (5 хвилин).
7. Проведення другої половини заняття з використанням інтерактивних та креативних технологій навчання.
Уведення у стан релаксації
Наводимо формулу навіювання. Усі виділені в тексті формулювання промовляються викладачем голосно. Студенти можуть пошепки повторювати їх. Не виділені формулювання викладач промовляє стишеним голосом.
– Для успішного проведення заняття з релаксації прошу зайняти позу „Кучера на дрожках”.
Я буду рахувати до 10. Коли скажу 10, ви заплющите очі.
Раз… два… Забули, що ми в аудиторії.
Три… чотири…Слухаєте тільки мій голос.
П’ять… Шість… Жодної критики, тільки мій голос.
Сім… вісім… Повністю заспокоїлись.
Дев’ять… десять… Очі заплющили.
1. Усі думки зникають. Я занурююсь у спокій…
Деякі фрази я буду вимовляти голосно, ви можете їх пошепки повторювати.
2. Я занурююсь у спокій…
Пошепки повторили і відчули занурення у спокій.
Звільнитись від скованості і напруження.
Я занурююся у спокій…
3. Усі мої м’язи приємно розслаблені для відпочинку…
Відчуйте це приємне розслаблення м’язів…
Голос мій буде то з’являтися, то зникати…
Самі створіть в собі потрібний стан…
Кожний мій мускул розслаблений і в’ялий…
Все моє тіло відпочиває…
Мені легко і приємно…
4. Я спокійно відпочиваю…
Я ні про що не думаю…
Я дедалі глибше занурююся у спокій…
Спокій, неначе ковдра окутує мене…
Я начебто повиснув у повітрі…
Начебто знаходжуся у стані невагомості…
Повний фізичний і психічний спокій…
Працюєте ви всі гарно…
Ви відчуваєте повний фізичний і психічний спокій…
Переходимо до наступного стану: відчуття важкості руки…
5. Відчуваю важкість у правій руці…
М’язи напружувати непотрібно…
Пальці в кулак не стискайте…
Права рука важка…
Рука приємно обважніла…
Рука лежить спокійна, нерухома і важка…
Самі виробляйте важкість правої руки…
Рука важка…
Цілковитий фізичний і психічний спокій…
Права рука важка…
Ви відчуваєте важкість правої руки…
6. Відчуваю приємне тепло в правій руці…
Моя права рука занурена в нагрітий сонцем пісок…
Сказали і уявили собі це…
Відчули…
Пісок нагріває праву руку…
Кровоносні судини в руці розширилися…
Права рука тепла…
Здорова гаряча кров зігріває праву руку…
Приємне тепло проходить по руках…
Тепло доходить до пальців…
Відчуваю тепло в кінчиках пальців…
Ви всі самі гарно працюєте. Молодці…
Ви відчуваєте тепло…
Я навчився розширювати судини в руці…
Я можу розширювати судини в руці…
Я сам виробив стан фізичного і психічного спокою…
Вихід із стану релаксації
Я гарно відпочив…
Відчуваю легкість у всьому тілі…
Відчуваю бадьорість і свіжість…
Сповнений силою і бадьорістю…
Готовий до наступних занять…
Я буду рахувати до 10. Коли скажу 10, очі відкрити.
Раз… два… Важкість правої руки зникає.
Три… чотири… Тепло із правої руки відходить.
П’ять… шість… з кожним вдихом відходить тепло правої руки.
Сім… вісім… Настрій прекрасний, хочеться діяти.
Дев’ять… десять… Очі розплющити, глибоко вдихнути.
Потягнутися і посміхнутися!
Отже, на основі огляду основних навчальних релаксопедичних форм можна зробити висновок, що для їхнього проведення педагогу потрібно на базі глибоких теоретичних знань набути складних практичних навичок у визначенні ступеня навіюваності студентів, організації та проведенні сеансів психічної саморегуляції, демонстрації різноманітних психологічних дослідів. Для того, щоб стати наставником для бажаючих самовдосконалитися, потрібно насамперед наполегливо попрацювати над самим собою.